dle 9.7 8DLE
Логін:   
Пароль:
Регистрация на сайте! Забыли пароль?
Вы просматриваете мобильную версию сайта. Перейти на полную версию сайта.
Поиск по сайту:
 
Презентація книги "Оповідки старого міста" у ЗОШ № 1
Категория: Новини
автор: orusia voznuk | 13-03-2019, 09:22 | Просмотров: 37
Працівники заповідника "Стародавній Володимир" завітали з подарунками до ЗОШ №1, адже саме учень даної школи, дев'ятикласник Павло Мельничук написав дві найзмістовніші легенди "Сон" та "Ятаган", які ввійшли до другої частини книги "Оповідки старого міста".
Працівники заповідника - Федосєєва Світлана та Вознюк Орися підготували для школярів вікторину "Моє місто". Учні, відповідаючи на питання та демонструючи свої знання, отримували номерну карточку. Чим більше карточок, тим більше шансів було виграти призи. Школярі активно відповідали на запитання, пов'язані з рідним містом та дізналися багато цікавої та корисної інформації.
Комментарии (0) Подробнее
Волянюк Лілія Миколаївна
Категория: Публікації
автор: orusia voznuk | 7-03-2019, 10:21 | Просмотров: 190
Я народилася в місті Володимир-Волинський в 1934 році. Моє дівоче прізвище Станіславська. Мої батьки були простими містянами. Тато був поляк, а мама українка. Жили ми не заможно і не бідно. Це був такий час, що особливого добра й не було.
Мама була домогосподаркою, а тато – мулярем.
Він по селах мурував мури, тому завдяки йому ми й виживали. Адже люди в селах жили трохи краще ніж в місті, мали більше харчів. Так ми жили до війни. В нас в сім’ї було п’ятеро дітей – три брати і дві сестри. Я –
найменша.
Коли почалася війна, німці дуже швидко ввійшли в наше місто і саме зупинилися навпроти нашої хати. Там де зараз ЛТП був їхній штаб. А в нас на городі поставили гармату. Тато залишився в нашій хаті, бо він був не ходячий.
Цілу хату зайняли німці, бо вони повністю окупували наш куток.
Комментарии (0) Подробнее
"Оповідки старого міста" та вікторина для старшокласників ЗОШ № 5
Категория: Новини
автор: orusia voznuk | 4-03-2019, 15:49 | Просмотров: 59
Працівники заповідника "Стародавній Володимир" завітали з подарунками до ЗОШ №5 ім. А. Кореневського, адже саме учні п'ятої школи є найактивнішими у Клубі юного історика. В рамках даного проекту школярі долучилися до створення книги "Оповідки старого міста", де були надруковані їхні легенди про місто Володимир-Волинський. Учениця 9-А класу Валерія Шуба написала легенду "Русалчине озеро", Роман Опейда, учень 9-А класу створив легенду "Поховані живцем", а Максим Дорош, учень 6-А класу склав віршовану легенду "Мудрий пес". Ще один учень 6-А класу Мазур Олег написав "Легенду про Тріко". "Легенда про миротворця Володимира" належить перу учениці 11-А Яні Гуменюк. Її однокласниця Ірина Гонтарук створила романтичну легенду про "Джерело кохання". Софія Попова теж учениця 11-А написала про "Великий вал". Випускник ЗОШ №5 Вадим Міхалець теж долучився до роботи. Його легенда "Корона Володимира" є дуже змістовною і цікавою.
Працівники заповідника - Федосєєва Світлана та Вознюк Орися підготували для школярів вікторину "Моє місто". Школярі активно брали участь, демонструючи свої знання та логіку, адже декілька питань були доволі складними.
Адміністрація Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" висловлює подяку вчителю української мови та літератури Наталі Самрук за співпраці та допомогу у написанні книги "Оповідки старого міста".
Комментарии (0) Подробнее
Ваврисевич Марія Макарівна. ІІ частина
Категория: Публікації
автор: orusia voznuk | 22-02-2019, 09:25 | Просмотров: 149
Сестра ще була на роботі, а ми з господинею сиділи в кімнаті та
розмовляли. Раптом до кімнати залетіла кульова блискавка. Це все відбулося
дуже швидко. Блискавка, яка була схожа на клубок вогню, влетіла у вікно
пролетіла поз моє вухо потім пролетіла біля вуха моєї тітки.
Молодший син моєї тітки, дивним чином розминувся з тією блискавкою в
дверях. А потім блискавка вибухнула. Це було дуже голосно. На якусь хвилину,
я навіть втратила свідомість. Коли відкрила очі, то почала роздивлятись чи всі
живі. Всі були живі, потім перевірила, чи не почалась пожежа. На щастя хата не
загорілась.
Комментарии (0) Подробнее
Ваврисевич Марія Макарівна
Категория: ---
автор: orusia voznuk | 22-02-2019, 09:18 | Просмотров: 83
Я живу у Володимирі-Волинському з 1957 року. Народилась 4 квітня
1935 року в колишньому Оваднівському районі, (тепер Любомльський) в селі Ладинь. За Польщі село називалося Владинополь. В мене зберігся табель
успішності школяра. В ньому написано, що табель видано учениці
Владинопольської школи Вербського району. Районний центр був спочатку у
Вербі, а потім його перевели в Овадне. Пізніше Оваднівський район
розформовували і наше село відійшло до Любомльського району.
Дитинство я пам’ятаю дуже добре. Ми жили на хуторі. В той час часто
бувало, що людина володіла невеликими ділянками землі, які часто
знаходились в різних місцях. Люди тоді часто продавали такі розрізненні
ділянки і купляли одну велику за межами села. Так з’являлись хутори. І на
такому хуторі жили мої батьки.
Комментарии (0) Подробнее
Захарова Мирослава Іванівна
Категория: Публікації
автор: orusia voznuk | 15-02-2019, 10:53 | Просмотров: 138
Мені 93 роки. Я народилась у 1926 році в Торчині. То було чудове гарне і чистеньке містечко. Ми з мамою жили в Боратині. Неподалік від нашої хати був колодязь. Біля нього стояло вимуруване корито, в яке наливали воду, і коли ввечері худоба верталася з паші, то могла напитися свіжої чистої води. На подвір’ї росла трава, тато її весь час підкошував. У хаті не було підлоги. Долівка зроблена була з глини. Піч або плиту палили соломою. Зі скирти її витягали гаком і скручували віхті, хтось мусив сидіти перед плитою на маленькому стільчику і підкладати їх у вогонь. На зиму хату утепляли – робили загати. Перед стінами вбивали в землю довгі кілки і простір між ними і стіною закладали соломою. Ходила з батьком на поле сіяти пшеницю. Він діставав з сивеньки зерно йшов по полю і перед себе розсипав його. Я жмутками соломи позначала межі, щоб він бачив і не йшов по засіяному. По пшениці сіяли конюшину, і коли врожай зернових було зібрано, вона якраз сходила і до осені виростала. На зиму її скошували і вона
слугувала, як добриво.
Комментарии (0) Подробнее
"Оповідки старого міста" презентували в Володимирі
Категория: Новини
автор: orusia voznuk | 11-02-2019, 09:51 | Просмотров: 60
9-го лютого у Володимирі-Волинському представили нову книгу для дітей «Оповідки старого міста».

Презентація книги з історіями про Володимир-Волинський відбулася на малій сцені народного аматорського театру-студії «Різнобарв’я». Захід був театралізований. Супроводжуючу міні-постановку організували режисер-постановник театру Лариса Половньова і актори.

Автори книги Світалана Федосєєва та Орися Вознюк – наукові співробітники адміністрації ДІКЗ «Стародавній Володимир».

Ідея видати книгу з легендами і оповідками про історію міста виникла давно. Також з’явилася ідея створити історичний клуб для дітей - "Клуб юного історика". Тож до написання книги було залучено і дітей. Так вдалося реалізувати два плани. Книга складається з двох частин: оповідань - написана науковими співробітниками ДІКЗ "Стародавній Володимир" і дитячих легенд про місто.
Комментарии (0) Подробнее
Шорник, фурман та капелюшник – професії які відійшли в історію Володимира-Волинського
Категория: Історія
автор: orusia voznuk | 31-01-2019, 10:26 | Просмотров: 300
Світ не стоїть на місті, як кажуть у народі. Нещодавно Ілон Маск запустив кабріолет у космос, а ще сотні літ тому, про космос мало хто знав, особливо, з неосвіченого народу. Та, що там про космос, адже, навіть, не було мобільного телефону. Інженери, програмісти, айтішники, менеджери, фрілансери – це професії сьогодення, а ще якихось 100 чи 150 років тому були в нас мірошники, ліхтарники, шорники, сажотруси, цирульники та фурмани. На старих світлинах Володимира-Волинського можна побачити майстрів своєї справи, які чекають у фаєтонах на пасажирів, хлопчаків, які вправно чистять взуття паничеві та типових поштарів, які шукають потрібну адресу і неодмінно знають всі вісті в повіті.
З пошуком роботи у ХІХ ст. в Володимирі було доволі сутужно. Фабрично-заводська діяльність знаходилась у плачевному стані. В 1868 році функціонували такі заводи: 1 миловарний, що видавав виробів на 470 руб., 2 цегельних – на 390 руб., 2 вапнякових - на 280 руб., 2 свічкових - на 1600 руб. і два шкіряних на - 250 руб.
Комментарии (0) Подробнее
Ваврисевич Микола Миколайович
Категория: Публікації
автор: orusia voznuk | 17-01-2019, 12:00 | Просмотров: 265
Я народився 27 січня 1926 року в містечку Городло Люблінського воєводства (Польща). Мій батько Микола Михайлович Ваврисевич народився 1 грудня 1891 року. Він корінний житель Городла. Мама народилася в селі Дияконово за 5 км від м. Грубешова в селянській родині. Вона мала свій маєток і хороших родичів. Дядько в неї був священиком. Направили її на навчання в Росію. Вона закінчила Донське єпархіальне училище. Вдома батько говорив з нами на російській мові, а мама - на українській. Ми добре знали дві мови. На вулиці ми розмовляли виключно українською мовою, бо там скрізь були українські родини. А в школі ми говорили на польській мові, адже навчання велось польською мовою. Батько в Холмі був в українській організації «Рідна хата». Мама часто ходила до церкви і нас водила з собою. Ми навіть ходили в костел. Коли зі школи вели на якесь свято до костелу, то ми теж ішли. Якесь таке поняття свідомої релігії в нас почалося після смерті польського маршала Пілсудського і коли наступним – став Ридз-Смігли, почали розбирати православні церкви. І ми з православної – пішли в греко-католицьку.
Церква була дерев’яною, стояла на горбкові. До війни вона постраждала в пожежі. Батюшку звали отець Йосафат. Він часто бував в нашому домі, був доволі товариський.
Комментарии (0) Подробнее
Ліпніцький Юрій Олександрович. Друга частина
Категория: Публікації
автор: orusia voznuk | 11-01-2019, 11:10 | Просмотров: 150
Так вона і жила в нас. По аптеках скупляла ліки і передавала синові. Той німець - конвоїр, завше заходив до нас у суботу, чи в неділю. Міг навіть трошки випити, закусити, говорив з нами. Через нього передавали ліки. Зіновій заходив зрідка, боявся, щоб хтось не побачив, бо була б біда усім. Згодом приїхали її рідні – чоловік, донька і зять. А, що моя мама мала їм казати? У нас було дві кімнати. В одній вони жили, а в другій ми, та ще Зіновій з німцем заходили.
Комментарии (0) Подробнее