dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 287
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 10-01-2020, 14:52
10-01-2020, 14:52

Поштово-телеграфна контора, двокласне училище та фотосалон «Ісько і Бергер». Яким був Володимир-Волинський у 1898 році?

Категорія: Історія

Поштово-телеграфна контора, двокласне училище та фотосалон «Ісько і Бергер». Яким був Володимир-Волинський у 1898 році?Рухаючись нестримно до ХХ століття, Володимир-Волинський розвивася, як і вся Волинь, доволі повільно. Зростало міське населення. У 1897 році в місті проживало 9883 особи. Але для більш повної реконструкції історичного обличчя міста важливим є соціальний склад міського населення. У 1897 році у Володимирі-Волинському проживало 473 дворянина, 105 представників духовенства, 52 купці, 7329 міщан, 1466 селян, 56 іноземних підданих і ін.

У 1898 році міським головою був відставний штабс-капітан Михайло Григорович Баклашов. Членами міської управи були міщанин Дем’ян Степанович Косинський і міщанин Фрументій Осипович Каркушевський, секретар – християнин Адольф Осипович Солярський.
Інформація до новини
  • Просмотров: 213
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 3-01-2020, 14:38
3-01-2020, 14:38

Ті незабутні спогади наших бабусь про Різдво та новорічні свята

Категорія: Культура

Ті незабутні спогади наших бабусь  про  Різдво та новорічні свята
І колись, і тепер найулюбленіше свято і дорослих і дітей – Різдво. Святкова атмосфера починалася за кілька днів. Хтось із чоловіків - тато або дідусь приносив з лісу ялинку, а мами і бабусі починали готували найсмачніші страви.
Захарова Мирослава Іванівна (1926 р.н.)
Всі дітлахи з нетерпінням чекали Різдва. У хату приносили ялинку. Ми робили ялинкові прикраси з яєчних шкаралупок – паяци. З кольорового паперу складали ланцюжки. На ялинку купували свічки. Вішали яблука, печиво, горішки. На святвечір готували 12 страв: пісний борщ з грибами, кутю, вареники з капустою, пісні голубці, оладки, оселедець, фаршировану рибу, узвар. На тарілці лежали оплатки. Ми ними ділилися, бажали один одному здоров’я. Батько завжди на стіл під скатертину клав сіно. Стільки радості було! Наступало Різдво і всі йшли до костелу на Пастерку в Торчин. Співали колядки. Батьки під ялинку завжди клали подарунки: цукерки і щось з одягу – нову сукенку, чи блузку, або й черевички. На столі були святкові страви: м'ясо, ковбаска, бігос, кльоцкі з маком, пироги, пончики, вино. У Торчині був дуже гарний костел, стояв на підвищенні. До нього вели сходинки. Поки вийдеш по них наверх, то втомишся. Внизу росли розкішні дуби і звивалася гарна річка. Взимку вона замерзала і ми каталися на ковзанах по льоду. Спускалися з горки на санках. Мені їх тато зробив. Каталися, переверталися в снігу, гралися в сніжки, галасували, що було сили. Збиралося багато дітей. Будували фортеці, гралися в хованки, ліпили снігову бабу і шукали морковку на ніс. Було весело. Багатші діти мали навіть лижі. Як приїжджав з Варшави мій брат Едик, то вчив мене кататися на ковзанах.
Певний час після війни я працювала в інтернаті. Для дітей завжди на Новий рік ставили ялинку. Директор привозив цукерки, горіхи, яблука і з цього складали подарунки. Дід Мороз і Снігурочка їх роздавали. Учням, що мали хорошу поведінку, давали кращий подарунок . І це було стимулом для інших дітей, щоб покращити свою поведінку та підтягнутися в навчанні.
Інформація до новини
  • Просмотров: 215
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 26-12-2019, 11:56
26-12-2019, 11:56

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина третя

Категорія: Історія

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина третяІсторії цих родин списані наче з книги, овіяні таємницями, що з роками обвінчалися домислами, переказами і зайвими словами. Хочеться розповісти про них, бо вони герої свого часу, вони творці нашого міста – розумні, інтелігентні і безстрашні. Ми ходимо вулицями, названими їхніми іменами, і подекуди не знаємо за, що їм така честь і шана. Тож третя частина нашої розповіді про українців, які боролися за незалежність і віддали своє життя за вільну Україну.

Коханські на повстанській стежці
Родина Коханських одна з небагатьох, яка в часи окупації виступала за самостійну Україну. У сім’ї Степана та Тетяни Коханських було троє дітей: син Іван, доньки Олена та Галина. Проживали в с. Острівок Володимир-Волинського району.
Іван Коханський на псевдо «Денис» народився 20.07.1910 року. Член ОУН з 1929 року. Повітовий провідник ОУН Володимирщини з 1936 року. Заарештований польськими поліцаями у 1936 році, як комендант УВО (Українська Визвольна Організація) та засуджений до 7 років закритої в’язниці. Ув’язнення відбував на території сучасної Польщі. Перебуваючи в жахливих умовах, захворів на туберкульоз. Восени 1939 року у наслідок захоплення німцями Польщі, українські в’язні, в тому числі і Коханський, були звільнені. Іван Коханський повернувся додому з важкою відкритою формою туберкульозу. Його друзі, не гаючи часу, відправили хворого Івана в Кричанський санаторій «Наш дім». У Кринці (нині курортне місце в Новосондецького повіту Малопольського воєводства) він і помер від туберкульозу. Там же і похований.
Інформація до новини
  • Просмотров: 158
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 19-12-2019, 11:11
19-12-2019, 11:11

Легенда про Трон

Категорія: Культура

Легенда про ТронЦе було так давно, що пам'ять замело снігами часу. Жорстокі та підступні вороги взяли місто Володимир в облогу. Сміливо боронилися воїни, мужньо зносили голод і спрагу жінки та діти. У цей важкий час до князя прийшов дивний чоловік. Його очі були кольору грозового неба, а волосся біле, як перший сніг.
- Вітаю тебе, князю, - прямо дивлячись у вічі правителю, сказав чоловік.
- Чого тобі? Кажи швидше, я поспішаю!
Князь був змучений, його одяг був просякнутий потом і кров'ю.
- Я хочу подарувати тобі трон, - сказав невідомий.
- Для чого він мені, чоловіче? Хіба ти не бачиш, що коїться навколо? Нам потрібні мечі та стріли і руки, які б ними боронилися. Тож якщо ти не коваль і не воїн, то краще йди геть і не заважай!
- Не поспішай, князю, відмовлятися від мого дарунку. Доки ти сидітимеш на цьому троні, на твоїх землях пануватиме мир і добробут, а жоден тать не зможе перетнути кордонів твоєї землі. Але сам я не зможу впоратись, я потребую помічників.
- А я потребую воїнів на стінах, - відрізав князь, - тому жодного з них я тобі дати не можу. Навіть жінки допомагають у бою.
- О ні, князю, ті, хто мені потрібні, не стоять на валах. Накажи привести дітей, кращих помічників мені й не треба.
Інформація до новини
  • Просмотров: 102
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 17-12-2019, 15:22
17-12-2019, 15:22

Сторіччя "Союзу українок". Фото

Категорія: Новини

Сторіччя "Союзу українок". Фото
17 грудня в культурно-мистецькому центрі міста Володимира-Волинського, відбулася Молодіжна пошуково-дослідницька конференція учнівської та студентської молоді "Велети українського духу: Володимир Великий, Іван Кунцевич, Андрей Шептицький, Ігор Стравінський, Агатангел Кримський, Арсен та Ніна Річинські - будівничі України, лідери нації", присвячена 100-річчю "Союзу українок". До організації молодіжного свята долучилися Всеукраїнська громадська організація "Союз Українок", Громадська рада "Святий Юр", Центр національного виховання ім. Андрея Шептицького, адміністрація Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" та ін.
На святі "Союзу Українок" діяла виставка української народної творчості "Таланти твої Русь-Україна" та пройшов фестиваль "Голос Руси-України".
Інформація до новини
  • Просмотров: 439
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 13-12-2019, 15:24
13-12-2019, 15:24

"Червона школа". Фото

Категорія: ---

"Червона школа". ФотоЧоловіча гімназія "червона школа" була побудована у 1910 році міським головою Іваном Зубовичем за державні кошти. Двохповерховий будинок має зі сторони вулиці два ризоліти і парадний вхід по центральній осі. У міжвоєнний період до тильного ризаліту будинку гімназії добудували додатковий об'єкт.
Після Другої світової війни тут знаходилася школа для хлопчиків, а з вересня 1954 року школу об'єднали.
Особливу цінність становлять двері 1910 року та металева огорожа сходів. Двері двостулкові з накладним декором у вигляді стилізованих вазонів з квітами та розеток. Рисунок металевої огорожі має ознаки, подібні до оздоблення дверей, що складається з прямих профілів та компонованих симетрично прутів на взірець волют.
Інформація до новини
  • Просмотров: 209
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 12-12-2019, 10:44
12-12-2019, 10:44

Пам’ятні дати на 2020 рік

Категорія: Новини

• 1005 років від часу смерті київського князя Володимира Великого – засновника м. Володимир-Волинський (15 липня 1015р.)
• 850 років з часу правління у Володимирі князя Романа Мстиславовича, засновник Галицько-Волинського князівства і патріарха монаршого правлячого роду Романовичів; (1170р.)
• 60 років з часу побудови кінотеатру ім. Т.Г. Шевченка (1960р.);
• 90 років з часу побудови пам’ятки місцевого значення житлового будинку по вулиці Соборна, 16 (1930р.);
• 110 років з часу побудови гімназії (червона школа) по вулиці Драгоманова, 11 (1910р.);
• 170 років з часу припинення місії оо. Домініканців і закриття монастиря домініканців (1850 р.);
• 265 років з часу початку побудови Собору Різдва Христового (1718-1755 рр.);
• 240 років з часу побудови каплиці уніатів під титулом св. Іосафата Кунцевича (нині Миколаївська церква) (1780р.);
• 130 років від часу побудови будинку поштового відомства, пізніше - вуглерозвідка (1890р.);
• 860 років від часу завершення будівництва Успенського собору (1160р.);
• 715 років від загибелі під Завихвостом князя Романа Мстиславича (1205р.);
• 120 років з часу закінчення побудову колгоспного ринку (1900р.);
• 920 років з часу князювання у Володимирі правнука Ярослава Мудрого Ярослава Святополковича (1100р.);
• 775 років з часу початку правління у Володимирі Василька Романовича (1245р);
•680 років з часу смерті (отруєння) князя Юрія ІІ у Володимирі, останього Галицько-Волинського володаря.
Інформація до новини
  • Просмотров: 167
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 5-12-2019, 11:42
5-12-2019, 11:42

Роман Сангушко вірив у чари, а Василь Загоровський вкрав 100 вінків цибулі

Категорія: Історія

Про відносини, які панували в тогочасному суспільстві добре судити з актових книг земських та гродських судів. І навіть якщо деякі записи на думку сучасників є доволі кумедними – це все ж таки наша історія, без прикрас і вигадок, якої так бракує в українських підручниках.
Місту Володимиру навіть трохи пощастило адже місцеве самоврядування 70 років знаходилося в руках князів Острозьких (Василь-Костянтин Острозький – 1550-1578 рр., 1588-1603 рр.; його син Костянтин-молодший Острозький – 1579-1588 рр.; та старший син Януш Острозький – 1603-1620рр.) Але оскільки представники цього знаного магнатського українського роду, оборонці православної віри, одині з найосвіченіших людей свого часу, фундатори Острозької академії та друкарні, творили історію більш глобальну, маючи загальнодержавницький вплив, то такі маленькі містечка, як Володимир, князів Острозьких бачили не часто. Не дивлячись на те, що посада старости була довічною і надавалася королем, сам староста міг призначити підстаросту. Тож фактично всі судові засідання відбувалися під головуванням підстарост. З гродських актів ми бачимо, що підстаростами володимирськими були Василь Гулевич, Михайло Павлович, Павло Григорович Оранський. [4, с.16]
Інформація до новини
  • Просмотров: 250
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 27-11-2019, 12:14
27-11-2019, 12:14

Розова Ольга Михайлівна

Категорія: Публікації

Розова Ольга МихайлівнаНародилась я у місті Володимирі-Волинському 12 лютого 1947 року. По закінченню війни, солдати поверталися у свої військові частини. Таким чином, мій тато, родом з Калінінської області, опинився у Володимирі. Військових
розселяли по квартирах і він попав на квартиру, де вже жила моя мама, неподалік від педучилища. Їхні кімнати були поряд. Так вони познайомилися і невдовзі одружилися.
Я росла у простій робочій сім'ї. Тато був шофером, а мама - бухгалтером на плодоконсервному заводі. До школи в перший клас я йшла у коричневій формі, білому фартушку, з білими бантами, у білих шкарпетках і у туфельках з поясочком. Це не забувається ніколи.
Моя перша вчителька Ангеліна Вікторівна Слободян – чудова жінка. Ми жили тоді у будинку біля плодоконсервного заводу. А в будинку напроти, де була метеостанція, жила наша вчителька. Тож ми були сусідами. З нашої вулиці п’ятеро дівчаток – дві Іри, Галя, Рая і я ходили в один клас. Ми дуже любили свою вчительку, завжди до неї горнулися.
Інформація до новини
  • Просмотров: 154
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 14-11-2019, 16:11
14-11-2019, 16:11

До Володимира-Волинського приїхали історики та краєзнавці

Категорія: Новини

До Володимира-Волинського приїхали історики та краєзнавці Вже вчетверте адміністрація Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" провела наукову історико-краєзнавчу конференцію "Хроніки Ладомерії".
З вітальним словом до її учасників звернулися директор ДІКЗ «Стародавній Володимир» Володимир Пикалюк, заступник начальника управління культури з питань релігії та національностей Волинської ОДА Валерій Дмитрук та заступниця міського голови Володимир-Волинської міської ради Кулікова Лариса.
Свої змістовні доповіді представили науковці зі Львова, Києва, Луцька, Дрогобича та Володимира-Волинського.
Назад Уперед

Хмарка тегів

Архів новин

Січень 2020 (2)
Грудень 2019 (6)
Листопад 2019 (3)
Жовтень 2019 (5)
Вересень 2019 (3)
Серпень 2019 (1)
^