Головна > Історія > Цілюще джерело на землях панів Оранських

Цілюще джерело на землях панів Оранських


13-09-2018, 10:41. Разместил: orusia voznuk
Войни-Оранські – польський дворянський рід руського походження гербу Косцеша. Про родовід Оранських мало, що відомо і прослідкувати їхню генеалогію досить складно. Михайло та Андрій Оранські згадуються в метрику Волинському у 1528 році. 28 лютого 1563 року король Сигізмуд-Август пожалував «монастир святого Спаса в місті Володимирі» в пожиттєве володіння дворянину Павлу Григоровичу Оранському за його довгу і вірну службу при королівському дворі. Після його смерті володіння переходило в пожиттєве володіння його трьом синам – Михайлу, Григорію та Іллі. А вони, в свою чергу, повинні були опікуватись монастирем, адже король звільнив Оранських від «вступу і постригу на час володіння монастирем в ігуменство чи духовний сан». Велів їм «тримати в монастирі для церковних справ вікарія, чоловіка духовного сану, що добре знає священне письмо». 6 червня 1578 року ця грамота була підтверджена тому ж Павлу Оранському і його синам королем Стефаном Баторієм.
Будучи в похилому віці, Павло Оранський передав Спаський монастир зі всіма маєтностями і угіддями старшому сину Михайлу. Цей акт передачі підтверджений грамотою короля Стефана Баторія від 3 лютого 1580 року. Король дозволив Михайлу Оранському користуватися усіма прибутками і доходами, що належали монастирю. 6 лютого 1580 року король дав особливий припис володимирському старості Костянтину Острозькому охороняти Михайла Оранського від примусового вступу в духовний сан зі сторони володимирського владики. Після смерті Михайла Оранського, монастир, по силі грамоти, повинен був перейти в пожиттєве володіння до двох його молодших братів – Григорія та Іллі.
У 1633 році Спаський монастир було віддано в оренду ще одному Оранському - Пахомію, родичу Михайла Оранського. Пахомій Оранський був архімандритом Жидичинського монастиря (нині монастир у Ківерцівському районі), протоархімандрит ордену василіан. Так історично склалося, що більша частина чоловічого роду Оранських була церковними діячами. Ще один представник роду Война-Оранських – луцький єпископ Адам, побудував у місті Володимирі костел під покровом Іоакима та Анни на місці згорілого дерев’яного костелу Ганни Збаразької. Будівництво було закінчено у 1752 році. На той час костел став домінантною спорудою старого міста. Вірогідно, Адам Оранський заснував поблизу костелу і монастир капуцинів.
Цілюще джерело на землях панів Оранських

Вже в 1760 році луцький єпископ Антоній Еразм Валлович дозволив оселитися монахам-капуцинам за умови, що вони будуть допомагати парафіяльному священику. 9 травня 1761 року король Август ІІІ видав наказ дарувати капуцинам великі площі землі. Головними обов’язками капуцинів в парафіяльному храмі були проповідування та сповідання. Свої функції вони виконували до ліквідації монастиря у 1832 році. Протягом декількох десятиліть монастир був повністю зруйнованим. Нині від монастир залишились лише мури з півциркульними нішами.
Було і в панів Оранських своє село яке вони називали вотчиною, це – Орані, неподалік села Новосілки Володимир-Волинського району. Цей маленький панський куточок, що нині заховався між яворів, манить до себе глибоким спокоєм. А колись давно він був відомий по всій Волині. Чи міг помислити у далекому 1545 році пан Оранський, що через кілька сотень літ на його маєтностях залишиться лише декілька маленьких хатинок і ніякого панського сліду. Хоча у ХІХ ст. в Оранях було ще трохи більше 200 жителів і активно вирувало життя. Але панські Орані відомі за межами Волині і всієї України своєю знаменитою джерельною водою під назвою «Вода Оранська». Цілюща водиця із джерела була помічною при хворобах шкіри та експортувалася навіть до Європи. Багато переказів та легенд ходило у місцевих жителів про цілющу джерельну водицю.
Є легенда про дочку пана Оранського, котра мала хворобу шкіри, все лице в неї було спотворене і молода дівчина дуже соромилась своєї зовнішності. Панночка постійно сиділа в маєтку і рідко виходила надвір. Одного разу, хтось із панських кріпаків порадив їй щодня вмиватися водою із джерела, що було неподалік церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Панночка послухала селянина і щодня до сходу сонця вставала вранці та ходила до джерела вмиватися. Результат не забарився – через кілька тижнів її обличчя стало чистим та біленьким, як у справжньої красуні. Після такого випадку про Оранське джерело заговорили усюди і почали називати святим. На Водохреща та інші свята селяни ходили до нього професією та освячували воду. З приходом радянської влади яка негативно ставилася до релігії, церков і всього Божого – Свято-Покровський храм в селі Орані було зруйновано. Після знищення церкви занепало і джерело, а разом з ними і саме село.
Цілюще джерело на землях панів Оранських


Пани Оранські покинули своє село у 1939 році, коли сюди прийшла радянська влада зі своїми антипоміщицькими законами. Складається таке враження, що покинувши свої землі, пани Оранські забрали з собою життя з цього мальовничого села. Стежки швидко заростають травою та бур’янами, пусткою манять до себе колись родючі гектари чорноземів. А ще на початку минулого століття вони рясніли панським житом та гречкою.

Орися Вознюк, науковий співробітник адм. ДІКЗ "Стародавній Володимир"

Повернутися назад