Головна > Історія > Всеволод Володимирович – перший володимирський князь

Всеволод Володимирович – перший володимирський князь


19-12-2017, 10:53. Разместил: orusia voznuk
З часу утверження міста Володимира, як західного форпосту Київської Русі до нашого часу не дійшло майже ніякої інформації. Загальноісторичні факти стверджують, що в 988 році князь Володимир Святославович заснував град на землях волинян і бужан і нарік його своїм іменем – Володимир. Великий князь Київський віддав місто в уділ своєму сину Всеволоду. Про це в літописі під 988 роком читаємо: «Володимир, отож, просвітився сам, і сини його, і земля його. А було в нього синів дванадцять: Вишеслав, Ізяслав, Святополк і Ярослав, Всеволод, Святослав, Мстислав, Борис і Гліб, Станіслав, Позвізд, Судислав. І посадив він Вишеслава в Новгороді, а Ізяслава в Полоцьку, а Святополка в Турові, [а] Ярослава в Ростові. І коли помер найстарший, Вишеслав, у Новгороді, то посадив він Ярослава в Новгороді, а Бориса в Ростові, а Гліба в Муромі, Святослава в Деревлянах, Всеволода у Володимирі, Мстислава в Тмуторокані.…»
Таким чином, згідно з запису в літописі, першим володимирським князем був Всеволод Володимирович. Власне цікавим є те, що під 988 роком перечислено усіх синів князя Володимира, навіть тих, що були народжені після 988 року, зокрема Борис і Гліб. Очевидно літописець дописав цей факт пізніше або літопис доволі часто переписувався.
Михайло Грушевський в «Історії України-Руси», зокрема у ІІ томі зазначив, що у Володимирі був посаджений першим Борис. Володимир дав йому всі землі на захід від Деревської землі, де сидів його інший син – Святослав. Потім Бориса переведено в Ростов, а в Володимирі сів – Всеволод: «В кождім разї в X віцї, перед прилученнєм сих земель до держави св. Володимира ми бачимо на території пізнїйшої Волини й Галичини уже цїлий ряд більш або меньш давнїх полїтичних центрів, — хоч відносини їх між собою і лишаються для нас досить неясними. Зібралися вони в одну полїтичну цїлїсть напевно тодї, як Володимир посадив одного з своїх синів — Бориса в Володимирі; очевидно, він віддав йому при тім всї землї на захід від Деревської землї, де сидїв його иньший син — Сьвятослав. Потім Бориса переведено в Ростов, а в Володимирі сїв иньший Володимирович — Всеволод.
Як довго тривало істнованнє сього полїтичного тїла, не знаємо, бо не відомо, анї коли віддано Володимир Борисови, анї коли скінчило ся тут князюваннє Всеволода. Як я вже згадував, Всеволод по всякій імовірности мусїв загинути серед заходів Сьвятополка коло збирання батьківських земель. У всякім разї під час боротьби Сьвятополка з Ярославом Всеволода вже на Волини не було, бо за нього нїчого не чуємо, і його волость мусїла належати до Сьвятополка, і в тій боротьбі переходить з рук до рук разом з Київом. При тім Забуже, правдоподібно — разом з Галичиною („грады ЧервЂнскыя”) 1018 р. відірвано від Руси, й прилучено до Польщі, і назад привернув їх Ярослав уже в 1030-х рр.»
Михайло Грушевський спирається на працю Нестора Літописця «Чтенія о житії і погубленії Бориса і Гліба». Там же читаємо:
«Благовірний же князь, бачачи блаженного Бориса, що виріс, захотів шлюб сотворити йому. А блаженному не полюбилося те, але вмолений бувши від бояр, щоб не здійснити непослух батькові, вволив волю батькову. Це ж блаженний зробив не задля хіті тілесної, а було те задля закону царського і послуху батьку. Також послав потім його батько і на княжіння - Володимир— який йому дав. А святого Гліба у себе залишив, оскільки був юний тілом».
Суперечливим є той факт, що і сам Нестор народився пізніше за Бориса, близько 1056 року. Очевидно дане жітіє було переписане, а його перший автор залишився невідомий. Якщо Борис народився вже після прийняття Володимиром християнства, то це - 989 чи 990 рік. А його брат Всеволод був однозначно старшим, то яку землю спочатку дали Всеволоду? Не можна і з впевненістю стверджувати, що факти написані Нестором є правильні, адже Володимир міг згадуватись не як місто, а як ім’я Великого князя.
Відомостей про життя та діяння князя Всеволода не збереглося. Не можна зробити і висновок, яким був древній град Володимир за його правління.
Отже, Всеволод Володимирович - син Володимира Великого та Рогніди. Рогніда була дочкою полоцького князя Рогвольда. Володимир дав Рогніді слов’янське ім’я Горислава. Після прийняття християнства Рогніда виїхала зі старшим сином Ізяславом на Полоцьку землю, де стала черницею під іменем Анастасія. Всеволод був їх третьою дитиною і народився він не раніше 982 року, а то і пізніше. Тому за «заповітом» володимирську землю отримав у 6-7 років. Відповідно в такому віці сам він не міг її очолити. Тоді постає питання чи взагалі Всеволод міг бути у місті Володимирі в такому юному віці? І чи взагалі він тут був? Не має інформації навіть про те, чи був князь одружений і чи мав нащадків.
Існує й версія, що старший син князя Володимира Великого Вишеслав то і є Всеволод. Вишеслав – найстарший син Володимира Великого і роджений 977 році. Згідно літопису старший син отримав Новгород. І далі про нього фактично не має згадок. Він помер у Новгороді, а після нього престол успадкував Ярослав Мудрий. Згідно з шведськими сагами, вдова конунга Швеції Еріка VI — Сігрід Гордячка відмовила сватам конунга з Гардаріки-Русіна ім'я Віссавальд. 995 року вона спалила його самого зі свитою в лазні після бенкету на честь зустрічі. Німецький дослідник Фрідріх Браун ототожнював Віссавальда з волинським князем Всеволодом Володимировичем. Це припущення заперечив Леонтій Войтович, посилаючись на те, що 11-річний Всеволод, землі якого були віддалені від Скандинавії, не міг сватати 20-річку Сігрід. Український вчений вважав, що Віссавальдом був саме Вишеслав, якому на момент сватання було 16-18 років і землі якого знаходилися по сусідству з Швецією.
Якщо припустити, що Всеволод таки дійсно вокняжив у Володимирі, то князь Володимир повністю довіряв своєму синові, адже поставив його верховенствувати на віддалених, щойно завойованих західних землях. Саме на князя Всеволода була покладена велика відповідальність та ще більша місія – прищепити в своєму уділі загальноприйняті руські правила. Князь повинен був об’єднати свій осередок правління з усією Київською Русю а також утвердити свій духовний зв’язок між собою, як князем і між племенами, що стали його народом, тобто народом за який він ніс відповідальність. А так, як головною ланкою на шляху створення й укріплення держави була православна віра, то Всеволод, як князь нового удільного князівства, в першу чергу був змушений потурбуватись про розширення й утвердження нової віри.
Роздаючи своїм синам уділи, князь Володимир, за словами літописця «послав з ними священиків, заповідаючи синам своїм в кожному уділі своїм звелів вчити і хрестити людей і ставити церкви». Відповідно, коли кількість християн збільшилася, виникла необхідність створення тут православної єпископської кафедри. І вона була створена у 992 році. Першим єпископом став болгарин Стефан. З тих пір град Володимир стає центром політичного і релігійного життя західно-руської окраїни.
У Володимирі було засноване ще й училище, так як на той час такі училища утверджувались при архієрейських домах. За словами того ж Нестора Літописця, він їздив в 1097 році в Володимир, подивитись на училища і наставлених вчителів. Хоча цей факт був значно пізніше, але вказує на те, що під керівництвом якогось «невідомого намісника володимирського престолу», розвивалось перше училище.
Як саме довго княжив Всеволод Володимирович, як склалося його особисте життя, чи були у нього діти – відомостей немає. Більшість дослідників схиляються до думки, що князь Всеволод помер бездітним і малолітнім. Це можна судити по тому, що після смерті князя Володимира Великого, він не брав участі в боротьбі за Київ. І в подальших міжусобних війнах не згадуються нащадки князя Всеволода.

Орися Вознюк, науковий співробітник адм. ДІКЗ "Стародавній Володимир"

Повернутися назад