Головна > Історія > Чим дивували польського короля учні Володимирської школи під час його візиту у 1787 році?

Чим дивували польського короля учні Володимирської школи під час його візиту у 1787 році?


16-12-2021, 15:51. Разместил: orusia voznuk
Володимирські василіани мали давні привілеї на викладання, тутешня школа високо цінувалась та була відома далеко за межами повіту. Не дивно, що свого часу тут викладали відомі професори, та багато випускників згодом вступало до європейських університетів. У 1787 році школу двічі відвідав польський король Станіслав – Август Понятовський. Якою ж була ця школа, чим займались та що вивчали учні розповімо нижче.
У василіан була традиція ставити театральні постанови, що називались діалогами. Володіємо відомостями про два такі дійства у Володимирі.
Перше відбувалось 25 березня 1770 року, це був діалог «Хвала небесам та землі» дивна мішанина міфології з християнською наукою. У наступному році другий – «Погляд на мудрість»-це діалог про Лева ІІІ Ісаура та Іоанна Дамаскина. Зміст його наступний: Святий Іоанн Дамаскин, захищав іконопочитання та писав трактати на підтримку. Імператор Лев Ісаур, бажаючи завадити йому у написанні праць, звів наклеп через який Дамаскину було відтято праву руку та повішено її на міській площі. Пізніше руку йому повернули та, згідно з легендою, через його молитви та велику віру рука чудесним чином приросла до кисті.
І діалозі брали участь наступні учні та вчителі: Іоанн Дамаскин – Іоанн Просовський, Володимирський канонік; імператор Лев – Боніфаці Длуський,; Амурат, король Агаренский – Антоній Меджевський; Аретус, імператорський маршал – Діонісій Дубенський; козвас – Гаспар Дичинський. Автором цих творів був префект Володимирських шкіл о. Тимофій Ратовський, дуже відома свого часу особистість.
Спочатку, до запровадження Освітньої Комісії, школи у Володимирі та інші василіанскі залежали лише від чернечого управління. Пізніше Освітня Комісія стала регулярно присилати своїх візитаторів, з їх документів маємо відомості про школи. У Володимирі було декілька таких візитів.
29 вересня 1774 року Володимир відвідав Адам Якукевич та залишив наступний рапорт: «З префектом Гловнєвським ми пішли до першого класу, де читали лекції відповідно до приписів Комісії. Спочатку задавав питання з конструкції, на які досить добре давали відповіді. З арифметики мало знали, оскільки даний розділ лекцій не проводили у Володимирських школах. Я запитав у професора, що ще діти вивчають крім латини, він відповів що раніше читали ще історію Старого Заповіту, але зараз, через малу кількість учнів, ще не приступали до цього. Коротко ознайомившись зі списком лекцій пішов до другого класу. Після запитань з латинської мови, де мені давали дуже докладні відповіді, я провів опитування: про географію, історію, історіографію, століття, олімпіада ітд., однак про ці речі взагалі не мали відомостей. Префект Гловнєвський, людина освічена та здатна, передбачаючи мої докори щодо цього запевнив мене, що тільки недавно перевівся у Володимир з Віленської академії та ще не встиг впровадити нові лекції та методи викладання. У 3 класі, через відсутність викладача, лекції давав сам префект, там тільки почали вивчати правила красномовства. Філософію на той момент вивчати ще не почали однак, я дізнався що пізніше цей предмет з’явиться. Я зобов’язав їх, вилучити метафізичні спекуляції, які не являють собою нічого крім вигадування та не несуть ніякого виховання та розуму. Логіку вивчали з ціллю вироблення хорошої аргументації та красномовства».
Після цього візитатор пояснював учням, що таке Освітня Комісія, з кого складається, яка її цінність, заслуги та діяльність. Кількість студентів, зазначена у рапорті від 3 жовтня доходила до 400 (орієнтовно 1773 рік). У 1 класі навчалось 102 учні, у другому – 88, у третьому – 58 та четвертому 41. Професором у 1 класі на той час був о. Македоній Шмерецький, навчав окрім основ латинської мови також польської, арифметики, основам географії, історії Старого Заповіту та науки моралі. О. Бенедик Сушинський навчав у 2 класі, викладав польську та латинську мови, ораторське мистецтво, арифметику, подальший курс географії та історії. У третьому класі лекції давав о. Олександр Журовський, додатково навчаючи французькою та німецькою. Сам Гловнєвський вів четвертий клас, був професором філософії та математики.
Володимирські василіани володіли дуже малою бібліотекою, вона не вміщала більше 200 книг, більшість з яких були духовними. Тому вони просили візитатора виділити їм костел та стіни єзуїтського монастиря, а також щоб їх листи та рапорти доставили до Варшави.
Трьома роками пізніше (1777) вже навчали християнської та звичаєвої науки, правознавства, логіки, метафізики, арифметики, геометрії, алгебри, всесвітньої та польської історії, географії, риторики, поетики, польської, латинської, французької та німецької мов методами Освітньої Комісії. У четвертому, останньому, класі навчався 21 учень, яким викладали філософію, логіку, метафізику, географію, астрономію, теоретичну та практичну геометрію, алгебру з арифметикою і по неділях християнську науку.
Вже після 1780 року філософія у Володимирських школах не викладалась. На це могли вплинути зміщення монастиря, або рекомендації Освітньої Комісії, оскільки остання взагалі не підтримувала викладання філософії у школах.
Загалом Комісія була не надто задоволена педагогічною діяльність василіанів: у Люберцях у 1783 році, попри її рекомендації викладали метафізику латинською мовою, у Барзі навчали логіки та фізики старими способами, у 1784 році у Острозі згідно рапортам, вимогам відповідав лише префект, викладач фізики, решта вчителів повинні були «бути більш відповідними», у 1786 році візитатори скаржились, що василіанські ректори мало а то й взагалі не займаються школами, а є навіть такі, що не приймають рекомендацій Комісії. Однак, вони окремо виділяли Володимирських василіанів, зазначаючи що вони «можуть бути взірцем для всіх шкіл». Цінували їх переважно за викладання мов: англійської, німецької, французької, грецької, італійської «через викладання основ мов, проведення дискусій та тлумачення авторів».
Ще одна візитація була 5-7 травня 1782 року. Відвідували професори Краківської академії Головчич та Календович. «Викладання науки ще не повністю відповідає приписам Комісії, рекомендованих Комісією книг мало, геометрію та фізику викладає префект. Навчання студентів – добре, прогрес в геометрії – добре, quo ad humaniora бідний, здоров’я учнів - добре». У чотирьох класах навчалось 380 учнів. Оскільки статки монастиря були дуже скромними, та їх не вистачало на утримання шкіл, Володимирські василіани просили у Комісії допомогу у розмірі 2 000 злотих.
У наступному році, з 29 по 31 березня, школу відвідали генеральні візитатори Боніфацій Гарицький та Францішек Колендович. «Викладання відповідно до приписів Комісії. Свята згідно з новим стилем. У всіх класах учні радо та багато відповідають на запитання. У поезії, вимові та інших науках видно значний прогрес. Латинська мова використовується через тлумачення польською та навпаки. Латиною володіють дуже вільно, були навіть такі, які мовою Цицерона вірші розповідали, а у старших класах використовували і в розмовах». Учні продемонстрували знання у німецькій, французькій, англійській, грецькій та італійській мовах. У німецькій були найвміліші. Префект, вчителі та інші заслужили велику похвалу візитаторів. Навчалось 220 учнів «охочі до наук, скромні, при опитуванні відповідали швидко. Займаються тренуваннями, охочі до шкільних забав, займаються грою на музичних інструментах».
Ректором був о. Гловнєвський, віце – ректором Бараський, префектом – Еджейовський, професор фізики – Фішер, німецьку, французьку, англійську мови та математику викладав Антонович, вимову – Суліцький, право – Новаковський. У цьому році школі було виділено єзуїтський костел, що потребував відновлення , колегіум та дерев’яну школу у поганому стані.
У 1786 році префектом школи та разом з тим вчителем фізики був о. Антонович, Маковельський навчав математики, а заміняв його Веніамін Коржа, вчителем у 2 класі був Цезар Жолайський, а у першому – Лоуренс Залеський, коштами завідував Ян Струмило, о. Аурелій Сулатицький викладав право та моральну науку. Візитували у цьому році Гарицький та Богданович, які теж дали школі високу оцінку.
Відомо, що 7 березня 1787 році по дорозі до Канева король Станіслав-Август Понятовський відвідав Володимир. Василіанські школи складали йому шану польською, латиною, французькою, німецькою, італійською та навіть англійською. Коли король повертався 3 червня назад до столиці, він знову відвідав Володимир, знаходився на месі у парафії, на якій шкільна молодь «була шикована у 2 шеренги та одягнена у мундири».
У 1789 році на чолі кластору та шкіл стояв о. Олександр Баранський, його помічником був о. Аурелій Силатицький, доктор теології. Префектом був о. Юліан Антонович, водночас професор фізики, навчав італійською та англійською. Він видав чи не найпершу граматику англійської мови «Коротко зібрана граматика для поляків, що бажають вивчити англійську мову» (Варшава, 1788 рік). Навіть Чацький хвалить Антоновича, називаючи період його ректорства «прекрасним». Вчителем першого класу був о. Макарій Гибінський, другого – Джейсон Гедроє, математики – Йосафат Слободський, моралі навчав о. Амброзій Калиновський, також він викладав німецьку мову. Вчителем вимови був о. Гіларіан Хмілелвський, що також викладав французьку мову.
Кількість учнів на початок навчального року була 337, а під час візиту 259. Це зменшення кількості могло бути пов’язано з тим, що частина учнів поїхали на канікули, також, що через тогочасні заворушення на Волині частина батьків забрали своїх дітей додому, ще частину проти їх волі забрали до війська. Викладач німецької мови здався візитаторові не досить обізнаним у своєму предметі. Німецької та французької навчались декілька десятків учнів, англійської лише один.
Для отримання додаткових коштів при школах існували інтернати. Учні у ньому проживали у окремому будинку, але на лекції ходили до загальних класів. Проживало там 15 учнів.
Візитатор згадує у доповіді дві парафіяльні школи, що були залежними від Володимирських – у Локачах та Турійську. У грудні 1783 року у Турійській школі налічувалось 58 учнів, наглядав за ними Кетлінський. «Діти навчаються якісно, відповідно до засад Комісії. Деякі навчаються німецькою», так звітував Адрій Стабневич, ректор Володимирського відділу. На початку 1787 року візитував Едмунд Броснівський, проректор Луцьких шкіл. Доповідав, що учні у школі поділяються на 3 класи. Учні першого вивчають початкову арифметику та «формування характеру», у 2 та 3 класах крім цього викладали ще вищу геометрію, алгебру, логіку та етику латинською мовою, багато вчили німецькою та навіть французькою, а також вивчали гру на скрипці та духових інструментах. Той же Кетлінський викладав деякі предмети, мав на допомогу двох «директорів», вихованців цієї школи.
Також володіємо інформацією про Турійську школу у першій четверті 19 століття. Самовіддано опікувався тоді нею місцевий пастор Вінсент Добровольський, до цього секретар єпископа Цецішовського за часів діяльності останнього у Варшаві. Добровольський був людиною світлою, взірцевим громадянином, добре знав французьку мову та загалом був дуже освіченою людиною. На його фінансуванні зазвичай знаходилось 8 хлопців з бідних сімей, якими він опікувався та забезпечував всім необхідним. У цій школі був підготовчий клас, де навчали читати та писати польською та російською, всесвітньої історії та основам лічби, та ще два класи, де викладали польсько-латинську граматику, арифметику, географію, історію та мораль. По закінченню цієї школи учні з легкістю складали іспити до 3 класу повітових шкіл. Добровольський заохочував учнів до навчання, обдаровуючи учнів гостинцями та просто добрим словом. Найбільш здібні учні пізніше поступали навіть до гімназій, Добровольський завжди підтримував їх.
Одним з таких учнів, що були на утриманні та під опікою Добровольського, був Александр Кожерадський. Він прибув до Турійська на початку 1820 року та вступив до підготовчого класу, а після канікул переведений до першого. Другий клас закінчив у 1822 році. Його шанований опікун помітив у ньому здібність до навчання тому у тому ж році відвіз його до Луцька, де Кожерадський склав іспити до 3 класу. У цих школах він навчався на кошти Добровольського. Після закінчення Луцької школи вступив до Кременецького ліцею. У 1831 році вступив до війська та після закінчення служби вирішив продовжити навчання. Поїхав до Вільнюсу, де вивчав медицину та у 1840 році отримав звання лікаря. Після цього осів у Кременці, де займався лікарською практикою та додатково вивчав інші науки та писемність. Залишив багато рукописних пам’яток, однак вціліла лише частина з них. У цих документах описується багато цікавих фактів про Турійськ, Луцьк та Кременець (дані записи знаходились у власності родини Кожерадського).
У Володимирі також були професори, відомі далеко за межами Володимирських шкіл.
О. Йосафат Слободзький, походив за знатного литовського роду. У віці 13 років прийняв чернече життя. У 1781 році навчався граматиці у Тороканському монастирі, у 1782-1783 риториці, після основної школи у 1784-1786 фізиці та математиці. Після закінчення навчання його відправили у Володимир, де він викладав у 1 класі у 1787 році, а пізніше у 1788-1790 роках – математику. Після цього він поїхав здобувати вищу освіту у Римі, де у 1791-1793 роках вивчав теологію, отримавши ступінь доктора теології та філософії. Після повернення знову викладав у Володимирі фізику, деякий час поетику та риторику у Жировичах та 4 роки викладав філософію та математику для василіанських кліриків у Вільнюсі. У 1810-1814 роках обіймав посаду секретаря провінції, та у останній рік був обраний Жировицьким керівником. З Жировичів його було переведено на вищу посаду Кобринського настоятеля у 1825 році. У Кобрині він працював дуже старанно, однак його почав переслідувати Семашко, стараючись схилити на свою сторону, однак йому це не вдалося. Тому у 1834 році, під приводом того, що він ніби заволодів майном, Слобідського звільнили з посади. Протягом кількох наступних років його переводили з місця на місце і згодом до Загорева – «в’язниці» для уніатів. Там він помер 4 березня 1841 року.
Ще один настоятель тих часів, що навчав у Володимирі – о. Полонський. Він походив з Новгородського, також був литовським шляхтичем. Народився у 1764 році. У 1780-1785 вивчав при різних монастирях філософію, математику. Пізніше вивчав теологію у Римі, де отримав ступінь доктора. У Володимирі навчав вимові у 1789-1794 роках. З 1816 року став настоятелем у Колозі. Перебуваючи на цій посаді, з 1823 року, був депутатом католицького колегіуму у Петербурзі в уніатському департаменті. Помер близько 1830 року ще до реформації Семашко.

За матеріалами книги "Василіани у Володимирі та Тригорах"

Анастасія Бабенко, наукова співробітниця сектору охорони, використання та
реставрації пам'яток Адм. ДІКЗ "Стародавній Володимир"

Повернутися назад