dle 9.7 8DLE
 
Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" » Історія » Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина восьма
Інформація по новині
  • Переглядів: 380
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 22-04-2021, 16:04
22-04-2021, 16:04

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина восьма

Категорія: Історія

Парох парафії Серця Ісуса

Казимир Носалевський був настоятелем єзуїтського костелу і мав у місті власну резиденцію. Ввійшов в історію Володимира, як добропорядний чоловік і хороший наставник для своєї пастви. Народився він 21 лютого 1871 року в Смотричу Хмельницької області у сім’ї Олександра Носалевського та Софії з дому Потоцьких. Закінчив середню школу в Кам’янець-Подільському та семінарію в Житомирі. У 1899 році прийняв духовний сан.
Після включення Кам’янець-Подільського у 1921 році до складу СРСР переїхав на територію Польщі. З 1926-1933 роки був ректором малої духовної семінарії у Володимирі-Волинському та парохом парафії Серця Ісуса (собор Різдва Христового). Був також радником та співорганізатором механічної середньої школи у Володимирі, членом повітового самоврядування та віце-президентом PMS на Волині.
У 1938 році став сенатором V скликання від Волинського воєводства. На початку Другої світової війни виїхав до Польщі. Помер 29 квітня 1947 року в Ломниці. Там і похований.
Будинок ксьондза Казимира Носалевського було споруджено на розі вулиць Віленської та Відок. Він мав 16 кімнат, оскільки там розміщувався ще й сиротинець, одну кухню та домову каплицю. У 1946 році в цьому будинку розмістили школу-інтернат (школа для глухонімих).
Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина восьма
Фото 11.09.1934 року. Володимир-Волинський, Казимир Носалевський (другий зліва) в оточенні своєї пастви з ксьондзом Нікодимом Доманським
Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина восьма
Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина восьма


Ванда Вахновська – перша жінка адвоката з Володимира

Народилася 2 липня в 1908 року в Ольгополі Чечельницького району Вінницької області. Комендантка польського Пласту, розвідниця, адвоката.
У 1923 році її родина переїхала до Володимира-Волинського, де батько відкрив нову адвокатську контору, а Ванда пішла на навчання до гімназії ім. Коперника (нині педучилище).
У 1925/26 навчальному році вона заснувала групу скаутів «Іскри» у гімназії ім. Коперника. Після здачі екзаменів – вирушила на навчання до Вільнюса. Вона навчалася на юридичному факультеті університету ім. Стефана Баторія. Отримавши диплом, повернулася додому у Володимир. Зі своїм майбутнім чоловіком Казимиром Скорупським познайомилася в Луцьку.
Після смерті батька Яна у 1932 році разом з чоловіком керувала адвокатською конторою. Кантора знаходилася на вулиці Коперника. У 1934 році зорганізувала суспільно-навчальний гурток «Stanica», який пізніше став основою розвідників в часи Другої світової війни. У 1932 році у подружжя народився син Януш.
Під час війни Ванда хотіла боротися за Польщу. Разом з чоловіком потрапила в Дубно, де була медичною сестрою. Почувши наказ Ридз-Смігли про розпуск польської армії і вступ червоної армії на Західну Україну, польські солдати почали втікати в Угорщину. Її чоловік поїхав в Угорщину, а Ванда повернулася додому. З чоловіком вони зустрілися через 19 років.
У квітні 1940 року її заарештувало НКВС і ув’язнили у володимир-волинській в’язниці. Була вагітна на 7 місяці. За клопотанням друзів була перевезена в лікарню в Горохові, де 27 травня народила сина Анджея. Після відмови працювати на НКВС її засудили до смертної кари. Вирок не встигли виконати, бо Німеччина напала на Радянський Союз. Дивом уникла розстрілів у володимир-волинській в’язниці. Пізніше долучилася до АК, наприкінці літа 1942 року її арештувало Гестапо і ув’язнили у рівненській тюрмі.
Після війни виїхала в Лодзь з матір’ю і синами. Пізніше переїхала в Варшаву. Останні роки життя присвятила організації Товариства друзів польської громади Волині та Полісся у Варшаві. Померла 9 січня 1994 року в 85 років.
Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина восьма


Нотаріус Чеслав Ілінський

Не багато інформації можна знайти про нотаріусів у Володимирі міжвоєнного періоду. Але у фондах Державного архіву Волинської області зберігається справа (Фонд № 236) пана Ілінського.
Чеслав Ілінський народився 20 липня 1859 року в с. Манівці Староконстянтинівського повіту Хмельницької області. Вищу освіту здобув у Бельгії. Нотаріальну практику пройшов у 1919 році в Варшаві.
Очевидно, свою діяльність нотаріальної практики у Володимирі-Волинському розпочав саме в 1919 році. Його контора знаходилася на головній вулиці міста – Фарній. Про його родину, на жаль, інформації не має.
Діяльність канцелярії нотаріуса припинена у зв’язку зі смертю Чеслава Ілінського 6 листопада 1930 року.

Орися Вознюк, наукова співробітниця адм. ДІКЗ "Стародавній Володимир"
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Вересень 2021 (2)
Серпень 2021 (1)
Липень 2021 (4)
Травень 2021 (2)
Квітень 2021 (3)
Березень 2021 (3)
^