dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 877
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 4-09-2014, 15:29
4-09-2014, 15:29

Спогади Галини Антонівни Кулікової

Категорія: Історія

Спогади Галини Антонівни КуліковоїВід польської колонії Станіславів, що примостилась під лісом поблизу села Ставки Турійського району, Володимир – найближче місто. До нього рушали, щоб продати продукти і купити щось найнеобхідніше. Якщо одежу шили у селі, то щоб узути дітвору, а в нашій сім’ї було три сестри і двоє братів, брали і нас до міста. Тато запрягав коней, на підводу мама садила і мене. 25 кілометрів дороги не видавалися довгими, так хотілося до міста. Коней лишали у будинку Березовських, де теперішній міськгаз, і пішки йшли на базар. Вздовж вулиці, яке тепер має ім’я Шевченка, рядком стояли магазини, в яких торгували переважно євреї. Ох і вміли вони закликати покупців. Угледівши, що до крамнички наближається жінка з малою дитиною, її власниця виходила і ще здалеку запрошувала: «Знайома, до мене, до мене, знайома». Посадить на стілець і починає приміряти пару за парою, аж поки не підбере найзручнішої». Питаю мами, звідки вона вас знає, а та лише усміхається, мовляв, вони до всіх так... Спогади Галини Антонівни КуліковоїЧоловік моєї найстаршої сестри, яка жила на вулиці Львівській, загинув , залишилась вона з малими дітьми сама. Як з Володимира прогнали німців, приїхали ми її провідувати, так і залишили мене тут помічницею. У селі була чотирирічна школа, досі пам'ятаю, як у ній мені, першокласниці, ксьондз сказав: «Іди до батька та скажи, що треба переходити у католики!» Хіба я тоді знала, що то означало. Треба, думаю, то й треба. Біжу до тата, який якраз поле оре, з такою звістко. Та батько пригрозив взяти батога і до мене і до ксьондза. На тому і закінчився мій католицизм. У Володимирі пішла у третій клас школи № 7 (тепер це гімназія). Учителі дуже добре, навіть співчутливо ставилися до дітей. Після війни всі учні були бідові, одягалися хто в батькового піджака, хто - у мамину одежину. У школі давали солодкий чай і добру скибку чорного хліба. Директорувала тоді Євгенія Яківна Булаєва. Вона викладала німецьку мову, а її чоловік Лев Миколайович Кашуцький - російську. Перед колишньою третьою школою, на вулиці Ковельській, де зараз п’ятиповерхівка, стояв кінотеатр. А біля собору Різдва Христового був гарний сквер, росли невеличкі дерева. Якось зібралося багато людей, а перед ними з високої трибуни виступав військовий і заявляв, що змете з лиця землі фашистів. Уже згодом я зрозуміла, що це відбувався антивоєнний мітинг, а тоді все думала: як їх будуть мести? Певний період у приміщенні кірхи містився будинок культури. Вечорами парами, групами містяни гуляли вулицею Фарною. Службу Божу відправляли в Успенському соборі і Василівській церкві, але не всі могли відкрито відвідувати храми, тоді у розпалі була атеїстична пропаганда. На місці теперішнього парку «Слов’янського» стояли маленькі хати, річка Смоча текла під валами. Спогади Галини Антонівни Кулікової У восьмий клас пішла на вечірнє навчання, воно велося у двох школах у місті - № 2 і № 3. У класі було 18 учнів. Уроки бувало закінчувалися так пізно, що ми виходили з них під звуки радянського гімну, що завжди опівночі звучав із гучномовців, що були розвішені на стовпах по місту. Повоєнні зими видалися сніжні, автомобілі тоді були у рідкість, додому верталися сніговими тунелями, понабиравши снігу у чоботи. Попрацювавши рік у сільпо в Острівку, 1952 року прийшла у «Сільгосптехніку», де й трудилася все життя. Першим нашим директором був Костянтин Ігнатов. Згодом довгий час керував цим підприємством колишній фронтовик Олександр Барановський. Після вересневого пленуму у 1953 році, коли взялися реформувати і розвивати сільське господарство, наше підприємство почало швидко розбудовуватися. Звели будинок культури, адміністративне приміщення, майстерні для ремонту комбайнів, тракторів, гаражі, лазню, їдальню, медпункт, стоматологічний кабінет, житлові будинки для робітників і, навіть, стадіон. Вздовж значно вужчої і вимощеної бруківкою вулиця Зимнівської у ті роки . по обидва боки були рови, росли різних сортів шовковиці - і білі, і червоні, і рожеві, і чорні. Діти ціле літо смакували цими ягодами, залазячи на дерева. Пізніше, коли розширювали й піднімали дорогу, усі шовковиці вирубали. У ті часи ще не було податкової інспекції. А податки з тих, хто займався якимсь ремеслом чи працював на дому, збирав і виписував про це квитанції, інспектор, якого називали «моряком», бо раніше служив на флоті. Його дружина працювала у фінвідділі. Інспектора побоювалися. Спогади Галини Антонівни Кулікової Одним із занять у вихідні дні були походи у магазини. У тодішні часи суцільного дефіциту, якщо десь щось «давали», доводилося вистоювати довжелезну чергу. Перший універмаг на вулиці Ковельській ще довго після війни називали магазином Щуровського. На початку Ковельської торгували взуттям, пізніше там облаштували мисливський магазин. На розі вулиць Шевченка (тоді Леніна) та Ковельської торговий заклад називали «угловим», теперішній «Каштан» був «Молодіжним». На площі, приблизно там, де перукарня, у дерев’яному магазинчику продавали тканини. На територій біля музею тоді росли кущі і стояв великий камінь. Ще малою мама приводила і показувала могилу «Невідомому жовнірові» у скверику біля ресторану «Дружба». Пізніше там поставили пам’ятник Сталіну. Коли помер «вождь усіх народів», у Володимирі, як по всій країни, люди плакали, боялися, що знову буде війна. Прийшла вранці на роботу, а нам кажуть, що треба чорні пов’язки, бо ж загальнонародний траур. А де їх взяти? У магазинах ні чорної, ні якоїсь іншої тканини . У «Сільгосптехніці», як і на інших підприємствах, був тоді жіночий відділ - «женотдел», яким керувала Ліда Іванівна. Вона побігла додому, порізала свою чорну спідницю на пов’язки для всіх працівників. На рукавах з ними прибули ми на скорботний мітинг у міському скверику. Була кепська погода, танув березневий сніг, всі стояли у холодних брудних калюжах…

Спогади записали:
Вознюк О.А., Пикалюк В.Г.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Вересень 2018 (2)
Липень 2018 (7)
Червень 2018 (5)
Травень 2018 (4)
Квітень 2018 (5)
Березень 2018 (3)
^