dle 9.7 8DLE
 
Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" » Історія » Літописний узвіз у Володимирі-Волинському
Інформація по новині
  • Переглядів: 938
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 5-10-2018, 11:30
5-10-2018, 11:30

Літописний узвіз у Володимирі-Волинському

Категорія: Історія

Ярослав Святополкович син Великого князя київського Святополка ІІ Ізяславича. Він княжив у Володимирі з 1100 по 1118 рік. У 1118 році був змушений втекти до Угорщини. У 1123 році повернувся до Володимира з військом яке очолював угорський король Стефан ІІ. [1]
У рік 6631 (1123)… прийшов Ярослав Святополкович з уграми і з ляхами, і з чехами, і з Володарем та Васильком (Ростиславичами) до (города) Володимира. І безліч воїв було з ними, і обступили вони город Володимир… І коли настав недільний день під’їхав Ярослав близько до города, всього утрьох, рано в неділю. І, їздячи під стінами города, сперечався він з людьми (і) князем Андрієм, бо розгордівся, надіючись на безліч воїв, і так говорив Андрієві і городянам: «То є город мій. Якщо ви не одчинитеся, ні вийдете з поклоном, то побачите: завтра я піду приступом до города і візьму город»… І коли ще той (Ярослав) їздив під городом, вийшли двоє ляхів на узвіз угорі і тут лягли сховавшись. І поїхав Ярослав, посперечавшись, од города, і коли був він в узвозі, де ото два ляхи підстерігали його, вони, зсунувшись в узвіз, ударили його списом. І насилу умчали його, ледве живого, і на ніч він помер.[2,180]
Надзвичайно цікава, майже детективна розповідь про підступне вбивство князя Ярослава Святополковича розповідає нам про ще одну ландшафтну особливість давнього Володимира, а саме наявність у місті узвозу. Тобто вулиці яка за своїм напрямком направлена на спуск із схилу. [3,405] Спробуємо локалізувати цей об’єкт у сучасному ландшафті Володимира-Волинського.
Для початку було б добре зрозуміти який «город» Володимир був оточений. Тобто йдеться, про дитинець чи окольне місто? Імовірно все таки мається на увазі саме окольний город. Хоча б тому, що поблизу городища та і взагалі на території колишнього окольного міста немає жодного пагорба, з якого б міг починатися узвіз. Тобто узвіз все таки знаходився за межами міських укріплень. І в цьому плані для нас більш інформативне повідомлення, яке датується 1157 роком, коли Юрій Довгорукий з зятем Ярославом Осмомислом Галицьким «…у недільний день вони пішли до города з обозом і, прийшовши, стали довкола города [Володимира]. Юрій став коло Гридшиних воріт, а Ярослав коло Київських воріт, біля лугу».[4] В’їзди до Володимира були зі сходу і заходу. В’їздні брами (ворота) знаходились у валу, що оточував окольний город півколом, яке впиралося кінцями в берег річки Луги. [5, 38] Річка Луга протікає зі сходу на захід, у південній околиці міста по заболоченій долині, утворюючи водойми, порослі очеретом та осокою. В західній околиці міста річка прорізує крейдяну в основі височину, яка простягається з півночі на південь. [6, 9]
Військо з яким прийшов Ярослав Святополкович «обступило город». Отже першу чергу мало блокували ворота. Володимир мав потужну систему укріплень. Свідченням цього є літописна згадка від 1261 року, коли за наказом монгольського полководця Бурундая руським князям довелося самим знищувати фортеці. Виявилося, що укріплення Володимира неможливо швидко «розметати» через їх «величність», тобто через їх величину. [7, 77] Та це стосується в першу чергу дитинця. Окольний город, у порівнянні з дитинцем, мав значно меншу оборонну міць. При цьому ворота, були самою слабкою ланкою в захисті міських стін. Зазвичай ворота охоронялися сторожею. У випадку Гридшиних воріт цю функцію могли виконувати гридні. Гридями (гриднями) звичайно називали молодших воїнів на відміну від старших (бояр). Гриді несли військову службу і брали участь в управлінні князівським господарством. Можливо, гридні селились в районі цих воріт, чи неподалік знаходилась споруда, що належала гридневі ("гридінъ дворъ"). [8] Загалом причин, чому ворота отримали таку назву могло бути безліч. Та вже сама назва говорить про їх древність. На жаль тепер важко уявити як виглядала Гридшина брама ззовні. Якими способами захисту від непрошених гостей могли бути оснащені ворота окольного міста. Київські ворота вказували на напрямок дороги, що вела до Києва. Легенда розповідає, що вершник виїхавши з Києва вже на п’ятий день стукав у ворота Володимира. І тому місцевість біля Київських воріт колись носила назву П’ятидні. А потім люди, що там жили переселились в інше місце і забрали з собою стару назву. І так поблизу Володимира з’явилося село П’ятидні. На жаль я вже не пам’ятаю хто розповів мені цю легенду. Але беззаперечно це відгомін тих далеких подій, які в такій цікавій формі збереглися в пам’яті жителів Володимира-Волинського.
Про Київські ворота у літописі однозначно говориться, що вони знаходились біля річки Луги. О Цинкаловський локалізував їх на вулиці Поплавській, тепер це стик вулиць Луцької та Дулібської - рівнинна заболочена місцевість. Тобто «Узвіз», про який згадується у літописі міг знаходитись тільки в районі західних, Гридшиних воріт. Про П’ятницьку браму на разі не йдеться бо про неї в літописі згадується дещо пізніше.
Ярослав Святополкович, найімовірніше саме біля Гридшиних воріт, «рано в неділю» під’їхав до «города» де «сперечався» з жителями міста». Можливо його військовий табір був розбитий неподалік, бо князь їздив без надійної охорони, лише з двома супутниками. Тобто в разі небезпеки надіявся на допомогу війська. А ті «два ляхи», знаючи, де розміщене військо могли прорахувати шлях князя. Вони завчасно приготували пастку притаївшись зверху, на узвозі. Далі вони «зсунувшись в узвіз» поцілили в князя списом. Його супутники не стали переслідувати нападників. Вони швидко вивезли смертельно пораненого князя подалі від узвозу який був якщо не поряд з Гридшиною брамою, то неподалік від стіни окольного замку. Принаймні значно ближче, а ніж військовий стан Ярослава Святополковича.
На карті м Володимира-Волинського яку склав О. Цинкаловський позначене урочище «Іллінщина», - височина серед заболоченої місцевості. Це досить близько пам’ятної стели, встановленої де на місці Гридшиної брами. Високий острів серед боліт був центром західного передмістя середньовічного Володимира. Святослав Терський локалізує монастир Святих Апостолів згадуваний у заповіті князя Володимира Васильковича, який був 300 метрів західніше, вниз від цього пагорба, за течією Луги поряд з давнім узвозом до мосту на лівий берег на галицькій дорозі.[9, 97] В першій половині ХVІ століття на пагорбі був побудований храм Святого Іллі, який проіснував до 1833 року. Частину пагорба поряд з храмом, де знаходилось велике кладовище було знесено вже пізніше, під час насипання дамби до мосту через р. Луга. [10, 96] Пагорб був підрізаний і в наші дні, для вирівнювання вулиці Степана Бандери. Сьогодні найвища частина пагорба тобто урочище «Іллінщина» це приблизно середина вулиці Лаврентія Горки. Узвіз, який згадується в літописі вірогідно брав свій початок в найвищій точці урочища «Іллінщина» і спускався вниз до стародавнього мосту через річку Луга. А бо ж, і це цілком можливо, узвозом вважався схил що вів від урочища «Іллінщина» до Гридшиних воріт. Визначити ж достеменно який саме відрізок цієї дороги у ті далекі часи називали узвозом на сьогодні практично не можливо. Загалом як і віднайти підтвердження що узвіз знаходився саме біля Гридшиних воріт.
Література
1. Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти. — Біла Церква: видавець О. Пшонківський, — 2006р.
2. Літопис Руський за Іпатським списком переклав Леонід Махновець Київ видавництво «Дніпро» 1989 р.
3. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979 р.
http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/bc13a7776e0fec53
4. Літопис Руський за Іпатським списком переклав Леонід Махновець Київ видавництво «Дніпро» 1989 р.
5. Кучинко М. Володимир середньовічний. Видавництво обласної друкарні. Луцьк – 2006 р.
6. Кучинко М. Володимир середньовічний. Видавництво обласної друкарні. Луцьк – 2006 р.
7. Терський С. Княже місто Володимир: Монографія. Лівів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010р.
8. Юрій Гудима Стародавня дорога. Попідгридень.
http://www.via-regia.org/bibliothek/pdf/Juri_Gydima.pdf
9. Терський С. Княже місто Володимир: Монографія. Лівів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010 р.
10. Терський С. Княже місто Володимир: Монографія. Лівів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010 р.

Федосєєва Світлана Анатоліївна - завідуюча сектором обліку, паспортизації та наукових досліджень
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Березень 2024 (2)
Лютий 2024 (4)
Січень 2024 (3)
Грудень 2023 (3)
Листопад 2023 (4)
Жовтень 2023 (4)
^