dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 85
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 6-12-2017, 11:07
6-12-2017, 11:07

Володимирський узвіз

Категорія: Історія

У рік 6631 (1123)… прийшов Ярослав Святополкович з уграми і з ляхами, і з чехами, і з Володарем та Васильком (Ростиславичами) до (города) Володимира. І безліч воїв було з ними, і обступили вони город Володимир. Андрій (Володимирович) перебував тоді в ньому, а Володимир (Мономах) не поспів із Києва з Мстиславом сином своїм.
І коли настав недільний день під’їхав Ярослав близько до города, всього утрьох, рано в неділю. І, їздячи під стінами города, сперечався він з людьми (і) князем Андрієм, бо розгордівся, надіючись на безліч воїв, і так говорив Андрієві і городянам: «То є город мій. Якщо ви не одчинитеся, ні вийдете з поклоном, то побачите: завтра я піду приступом до города і візьму город».
Андрій же мав надію велику на бога з усіма людьми своїми, і на молитву отця свого він надіявся. І коли ще той (Ярослав) їздив під городом, вийшли двоє ляхів на узвіз угорі і тут лягли сховавшись. І поїхав Ярослав, посперечавшись, од города, і коли був він в узвозі, де ото два ляхи підстерігали його, вони, зсунувшись в узвіз, ударили його списом. І насилу умчали його, ледве живого, і на ніч він помер.
І так умер Ярослав один серед такої сили воїв, через велику гордість його, тому що не мав він на бога надії, а надіявся на безліч воїв.[1,180]
З цього літописного повідомлення ми дізнаємося не лише про підступне вбивство Ярослава Святополковича, але і про те, що у Володимирі був узвіз. Тобто вулиця, яка за своїм напрямком була направлена на спуск із схилу. [2,405]
Аналізуючи повідомлення я спробувала локалізувати даний об’єкт у сучасному ландшафті міста.
Ярослав Святополкович — князь Володимир-Волинський (1100—1118), син великого князя київського Святополка ІІ Ізяславича, як спадкоємець київського престолу був небезпечним для Володимира Мономаха та його нащадків. У 1118 р. внаслідок дій Володимира Мономаха Ярослав змушений був втікати до Угорщини. У 1123 р. він повернувся до Володимира з військом яке очолював угорський король Стефан ІІ. [3] «Город» Володимир був оточений. Про те, що в даному випадку йдеться не про дитинець, можна судити по іншому повідомленню. В 1157 р Юрій Довгорукий з зятем Ярославом Осмомислом Галицьким «…у недільний день вони пішли до города з обозом і, прийшовши, стали довкола города [Володимира]. Юрій став коло Гридшиних воріт, а Ярослав коло Київських воріт, біля лугу». [4] Про Київські варота у літописі однозначно було сказано, що вони знаходились біля річки Луги. О. Цинкаловський локалізував їх на вулиці Поплавській, тепер на стику вулиць Луцької та Дулібської. До речі, це літописне повідомлення чітко говорить про ворота саме окольного міста. В’їзди до міста були зі сходу і заходу. В’їздні брами знаходились у валу, що оточував окольне місто півколом, яке впиралося кінцями в берег річки Луги. [5, 38] Річка Луга протікає зі сходу на захід, у південній околиці міста по заболоченій долині, утворюючи водойми, порослі очеретом та осокою. В західній околиці міста річка прорізує крейдяну в основі височину, яка простягається з півночі на південь. [6, 9]
Тобто «Узвіз», про який згадується у літописі міг знаходитись тільки в районі західних, Гридшиних воріт, бо Київські знаходились на заболоченій рівнині «подле Луг». Про П’ятницьку браму на разі не йдеться, бо про неї згадується дещо пізніше.
Військо, яке «обступило город Володимир», в 1123 році в першу чергу мало б блокувати міські ворота Гридшині та Київські. Ярослав, найімовірніше саме біля Гридшиних воріт, «рано в неділю» під’їхав до «города» де «сперечався» з жителями міста». Можливо його військовий табір був розбитий неподалік, бо князь їздив без надійної охорони, лише з двома супутниками. Тобто, в разі небезпеки надіявся на допомогу війська. Ті «два ляхи», знаючи, де розміщене військо могли прорахувати його шлях. Вони завчасно приготували пастку притаївшись зверху, на узвозі. Далі вони «зсунувшись в узвіз» поцілили в князя списом. Його супутники не стали переслідувати нападників. Вони швидко вивезли князя подалі від узвозу. Це в свою чергу говорить про те, що узвіз був поряд якщо не Гридшиною брамою, то з стіною окольного замку.
На карті м. Володимира-Волинського яку склав О. Цинкаловський неподалік від Гридшиних воріт позначена височина. Святослав Терський у своїй книзі «Княже місто Володимир» пише, що Центром західного передмістя, це район Гридшиних воріт, був високий острів серед боліт з храмом Св. Іллі, відділений від правого берега р. Луга її рукавом. Перша письмова згадка датується першою половиною ХVІ ст. У 1833 р. храм було знесено. Частину пагорба поряд з храмом, де знаходилось велике кладовище було знесено під час насипання дамби до мосту на р. Луга. [7, 96] Ймовірно, що церква Св. Іллі знаходилась там, де вулиця Броварна відгалужується від вулиці Степана Бандери. З часом край пагорба був підрізаний для вирівнювання вулиці Степана Бандери. Далі С. Терський локалізує монастир Св. Апостолів, згадуваний у заповіті князя Володимира Васильковича, який був 300 метрів західніше, вниз від цього пагорба, за течією Луги поряд з давнім узвозом до мосту на лівий берег на галицькій дорозі.[8, 97]
Отже, Володимирський узвіз найімовірніше брав свій початок на височині, яка позначена на карті О.Цинкаловського, і де з часом був побудований храм Іллі Пророка та спускався до мосту через річку Лугу.

Література
Літопис Руський за Іпатським списком переклав Леонід Махновець Київ видавництво «Дніпро» 1989 р.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979 р.
Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти. — Біла Церква: видавець О. Пшонківський, — 2006р. http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/bc13a7776e0fec53
Літопис Руський за Іпатським списком переклав Леонід Махновець Київ видавництво «Дніпро» 1989 р.
Кучинко М. Володимир середньовічний. Видавництво обласної друкарні. Луцьк – 2006 р.
Кучинко М. Володимир середньовічний. Видавництво обласної друкарні. Луцьк – 2006 р.
Терський С. Княже місто Володимир: Монографія. Лівів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010р.
Терський С. Княже місто Володимир: Монографія. Лівів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010 р.
Світлана Федосєєва,
завідувач сектору обліку, паспортизації та наукових досліджень
адм. ДІКЗ "Стародавній Володимир"
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.