dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 1325
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-03-2013, 11:46
18-03-2013, 11:46

Місто над Лугою

Категорія: Історія

Місто над Лугою

Місто над Лугою, Ладомир, Володимир, Володимир – Волинський… Назви, наче віхи історії, що ховаються у темряві тисячоліть. Достеменно невідомо коли саме з’явився Володимир як постійне міське поселення. Археологічні дослідження переконливо свідчать про заселення цих земель слов’янськими племенами, зокрема дулібами бужанами та волинянами вже з середини першого тисячоліття.
Перша літописна згадка про місто належить до 988 року. Вона пов’язана з поділом земель між синами Великого київського князя Володимира: « І посадив він… Всеволода у Володимирі…». Відтоді місто стає столицею Волинського, а з 1199 року Галицько – Волинського князівства, державним, адміністративним, торгівельним і культурним центром.
З тих часів збереглась центральна частина укріплень Володимира – городище, так званого «волинського типу».Земляні вали мають конфігурацію неправильного чотирикутника висотою від чотирьох до шести метрів. В княжі часи це було замчище з потужними дерев’яними стінами та вежами. Навколо замчища чи, як його ще називають дитинця, був пропущений один із рукавів річки Смочі. В дитинці ймовірно знаходився князівський терем та церква Іоакима та Анни, яка згадується в Іпатіївському літописі під 1291 роком.
Успенський собор та кілька монастирів і житлових забудов розташовувались на території окольного міста, яке було оточене лінією валів та ровів. Окольне місто мало форму півкола, чому сприяла радіально кільцева забудова вулиць. В місті було троє воріт: Київські, П’ятницькі та Гришині.
З заходу до дитинця прилягав пагорб, на якому в 1160 році князем Мстиславом Ізяславичем був побудований великий мурований Успенський собор. Храм служив усипальницею волинських князів та єпископів і є єдиним пам’ятником архітектури до монгольського часу, що зберігся на території Волині. Тут поховані Мстислав Ізяславович, Василько Романович, його син Володимир Василькович, а за однією із версій - князь Роман Мстиславич. Під час досліджень було виявлено залишки фрескового розпису. В стіни храму вмуровані голосники.
В південній частині міста розташована одна з найоригінальніших споруд не лише у вітчизняній, а й у світовій архітектурі – Василівська церква. Якщо вірити переказам церква заснована ще за часів князя Володимира і названа в честь його хрестильного імені. Легенда свідчить, що вона була побудована князівською дружиною лише за один день, як подяка богу за перемогу. Археологічні дослідження доводять, що церква була споруджена на рубежі XIII – XIV ст. В плані споруда восьмипелюсткова, більші конхи ( заокруглені виступи) чергуються з меншими, тому складається враження, що стіни хвилясті. Невелику за розмірами будівлю прикрашають два портали, один з яких оздоблений білокам’яною різьбою.
Монастир і костел св. Трійці ордену домініканців був закладений у 1497 році коштом короля Олександра Ягеллона. Монастирські корпуси об’єднані у квадрат неправильної форми з внутрішнім двором. Із зовнішнього боку, (з вулиці Соборної) до них був прибудований костел ( до нашого часу не зберігся), а біля нього дзвіниця.
В 1554 році на кошти княгині Анни Збаражської збудовано дерев’яний костел Іоакима і Анни. В 1751 р. його передано ордену капуцинів. Кам’яний костел був побудований в 1752 році на місці згорілого, дерев’яного, в стилі провінційного ( віленського) бароко. За легендою в 1794 році у монастирі капуцинів були заховані державні коштовності Речі Посполитої. До 50 –х рр. XX ст. в костелі знаходився орган виготовлений в місті Равена у XVIII ст.
Собор Різдва Христового – одна з найоригінальніших і досконалих пам’яток пізнього бароко у Володимирі – Волинському. Собор спроектував архітектор ордену єзуїтів Міхал Радзимінський. Будівництво тривало з 1718 по 1755 рік. Після розпуску ордену єзуїтів, костел та монастир передано ордену Василіан, а в 1840 році храм стає православним.
Миколаївську церкву споруджено в 1780 році на кошти уніатського єпископа Порфирія Скарбки Важинського, як каплицю в честь Св. Йосафата Кунцевича, на місці де стояв будинок його батьків. У 1800 році каплицю передано православній церкві і освячено іменем Св. Миколая.
Всі ці пам’ятки археології та архітектури національного значення розташовані на території Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир».

Світлана Фєдосєєва,
заввідділу обліку,
паспортизації і наукових досліджень
ДІКЗ «Стародавній Володимир»
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.