dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 720
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 10-11-2016, 14:31
10-11-2016, 14:31

Пономаренко Іван Іванович

Категорія: Історія

На Волині реставраційні роботи наша майстерня почала в с. Зимно на Святогірському монастирі та у Берестечку на фарному костелі. Цей костел був побудований в честь завоювання Волинню поляками. І в той же час заборонили завершити будівництво православної церкви. Так вона і лишилась на рівні першого ярусу недобудованою. Коли ж наші робітники взнали ці факти, то припинили реставрацію костелу.
Далі почалися реставраційні роботи у Володимирі. Першим об’єктом був костел Іоакима і Анни. Проект передбачав, що у костелі буде концертний зал, а внизу у підвалі – кафе.
Наступний об’єкт - митрополичі палати за Успенським собором. Там закладалася Берестейська унія. Іпатій Потій там готував документи для створення унії. Виходить, що Євросоюз створювався у Володимирі.
Миколаївську церкву планувалось пристосувати під будинок панахиди, а собор Різдва Христового - під Палац урочистих подій.
Це була ідея Потурая Сергія Омеляновича. Завдяки йому культові споруди було збережено. До цього церкви використовували як склади в яких зберігали і добриво і продукти громадського харчування.
У 1947 році у соборі був кінотеатр. При вході був екран, а заходили через підірваний вівтар. Вівтар підірвали українці через постійну боротьбу за храм католиків, греко-католиків і православних. Закладено було чотири протитанкові міни: 2 по боках вівтаря і 2 в центрі собору. Одна з цих мін зірвалася і пошкодила стіну. Решту мін шукали сапери у 80-х роках. Отже, спочатку ми відновили вівтар і захристя. Робота була цікава. Завжди треба було думати, як краще зробити ту чи іншу роботу. Хтось дізнався, що коли вапно гасити перегоном, то воно
буде кращим, водостійким, як емульсія. На маслокомбінаті пішли нам на зустріч – продали нам той перегон по невеликій ціні, а директор цукрового заводу дав можливість вибрати найкраще вапно, лісгосп дав вибрати у Білині найкращу сосну, якій було 60 років, і з якої зробили весь дах на митрополичих палатах.
Бригаду у той час важко було створити, бо кожен хороший майстер вже мав роботу. А нам потрібні були столяри, муляри, зварники. Багато декого вдалося переконати перейти до нас. Це брати Проні, Долинський.
Було задіяно багато техніки, щоб вивезти сміття з підвалів, що лишилося після складів з овочами.
Над проектом працювали відомі реставратори – Могитич Іван Романович – директор інституту «Укрзахідпроектреставрація», кандидат історичних та археологічних наук. Тут було зроблено багато цікавих досліджень.
Усі йшли назустріч. Першим секретарем був Чапюк Ростислав Степанович. А його син був начальником реставраційної майстерні. Тобто ніяких перешкод у відновленні храму не було.
Трапився такий цікавий випадок. Столярні вироби для митрополичих палат та костелу виготовлялися у Києві. Звідси поїхала вантажна машина Колхіда без накриття. Аж раптом почався проливний дощ. Я був під парасолькою, то тільки голова і шия були сухими. І тут я звернувся до Бога: «Отче, я ж не до себе до хати це везу, то на Твої храми!» Доїхали ми до Володимира і жодна крапля не впала на сухі заготовки вікон та дверей. Такі дивні речі відбувалися.

Спогади записала Гринчук П.Г.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.