dle 9.7 8DLE
 
Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" » Історія » Ладомир. Володимир.Володимир-Волинський. Історія друга. Дуліби. Бужани. Волиняни.
Інформація по новині
  • Переглядів: 1759
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 24-05-2013, 14:34
24-05-2013, 14:34

Ладомир. Володимир.Володимир-Волинський. Історія друга. Дуліби. Бужани. Волиняни.

Категорія: Історія

Хто такі словяни? Звідки прийшов народ, що заселив величезні території Європи і Азії. Хто вони наші пращури: арії, сармати, скіфи, осетини, гуни, чи тюрки? Існує безліч теорій походження народу до якого ми з вами належимо. Ми словяни. Дуліби. Бужани. Волиняни.

Ладомир. Володимир.Володимир-Волинський. Історія друга. Дуліби. Бужани. Волиняни.Існує кілька поглядів щодо згадки в літописі даних племен, а саме – чи йдеться про три різні племені чи про зміну назви одного й того ж. Представники першого – І. Крип’якевич М. Кучінко вважали і вважають, що йдеться про одне плем’я, назви якого змінювалися в такій послідовності: дуліби – бужани – волиняни. Друга точка зору полягає в тому, що дуліби розглядаються як предки двох окремих племен – бужан і волинян. Його дотримувались М. Грушевський та Л. Нідерле. Третій належить українському археологові В. Ауліху, який вважав, що на Волині в ранньому середньовіччі проходила не зміна назв одного племені, а почергове переселення племен: дулібів, бужан і волинян. Попри різницю в поглядах, названі дослідники не заперечують існування на Волині даних племен.
Отже, в ранньому середньовіччі на Волині проживало східнослов’янське населення, відоме в різний час під назвами дуліби, бужани і волиняни. Логічно було б вважати, що це не були різні племена. Інакше незрозумілим є безслідне зникнення дулібів, що мали бути численними, бо навіть утворили свій могутній племінний союз. І куди поділися бужани, що нібито змінили їх, а згодом самі поступилися місцем волинянам? Очевидно, потрібно трактувати їх як три послідовні назви одного й того ж племени на різних етапах його історичного та суспільно-політичного розвитку.
Дуліби — одне із великих східнослов'янських племен, чи об'єднань слов'ян, що жили у верхів'ях Західного Бугу і правих притоках верхньої течії Прип'яті. Що стосується назви, то у деяких слов’янських мовах слово «дулеб», «дулуп» означає некмітливого, неповороткого чоловіка. Можливо, це малопочесне ім’я дали племені сусіди, котрі насміхалися з дулібів, що вони мало підприємливі, неповороткі.Дуліби згадуються у давньоруських літописах та у творах арабського історика Масуді.
Дулібські племена в VI – VII столітті були центром потужного племінного об’єднання на Побужжі. В Х ст. це об'єднання, розпалося
і на політичній карті утвердилися бужани,волиняни, Червеньські міста.
Бужа́ни - назва походить від міста Буська, а не від річки Бугу. Одне із східнослов'янських племен (можливо, союз племен), яке впродовж 8-10 століття проживало на території західноукраїнських земель у басейні річки Західний Буг. Згадки про бужани містяться у давньоруських літописах та іноземних хроніках. За даними Баварського аноніма, на землях, заселених бужанами, було близько 230 укріплених городищ. Після того, як у 9-10 століттях бужани увійшли до складу Київської Русі, в давніх писемних джерелах вони більше не згадуються. Волиняни – ця назва відома з ХІ ст. М.Грушевський посилаючись на польського дослідника історика Длугоша виводить назву волинської землі від міста Волиня чи Велиня. Він пише, що здавна у тих сторонах було багато городів, що стояли або по високих горбах серед ліса, або на островах серед недоступних багон і мочарів. Один з тих городів Волинь над Бугом дав назву племені волинян і цілій волинській землі. В подїях початку XI в. (під р. 1018) стрічаємо місто Волинь чи Велинь, на Бузї; Знаходилося місто Велинь більш як за 20 кілометрів на захід від нинішнього Володимира-Волинського, поблизу гирла річки Гучви, яка впадає в Західний Буг. Місто, очевидно, було полїтичним центром краю. Про його існування згадує вперше арабський історик Масуді в своєму творі «Золоті луки» : «Словяне є розбиті на племена, між якими бувають війни, і вони мають князів… Зтих племен одне мало колись владу над іншими, його князя називали Маджак, а саме плем’я звалося Волінана. Цьому племені в минувшині підпорядковувалися всі інші словянські племена, тому, що зверхня влада була в нього та інші князі його слухались…. Пізніше племена поро злучалися і ними почали управляти інші князі…..»
Ладомир. Володимир.Володимир-Волинський. Історія друга. Дуліби. Бужани. Волиняни.
Твір арабського історика й географа Абу ль-Хасана ’Алі аль-Мас’уді (896 – 956 рр.) «Луки золота й копальні самоцвітів» добре відомий в українській історичній науці. Одне з найбільш цінних повідомлень, включене аль-Мас’уді до тексту своєї праці, стосується розвитку слов’янських народів, позначених загальним терміном ас-сакаліба.
Аль Масуді народився у Багдаді. В 915—945 відвідав Персію, Аравію, Сирію, Пн. Африку (до Занзібару), Азербайджан, Вірменію і Середню Азію; плавав по Індійському океану до Цейлону і Мадагаскару. Жив у Сирії і Єгипті. Помер у Фустаті (Старий Каїр). Під час своїх подорожей зібрав численні матеріали з історії, географії, етнографії і культури багатьох народів. Автор близько 20 праць (майже всі втрачені) з різноманітних галузей знань (історії, філософії, права, мусульманського богослов'я). Збереглися тільки твори «Промивальні золота і копальні самоцвітів» (943), «Книга повідомлень і розсудів» (956) та деякі фрагменти інших творів де є відомості про слов'ян, їх побут і релігію. І хоча, як свідчать джерела, сам аль-Мас’уді ніколи не відвідував територію України, історик користувався численними свідченнями інших мандрівників.
Найбільш вірогідно виглядає той факт, що Аль-Мас’уді мав на увазі під «валінана» саме волинян. кількаразова згадка про валінана й Маджака в тексті «Луків золота» свідчить про те, що сам історик вважав записане повідомлення достовірним та беззаперечним, фактично ключовим для розуміння історії слов’янських народів і, більше того – історії їхньої державності, яка й почалася з народу валінана.
Волинь – країна де ми живемо, де жили наші діди та прадіди.
Митрополит Сестренцевич старався довести, що назва походить від річки Волги. Проф. Русова виводить слово «Волинь» від двох слів «віл» і «гін» (країна, через яку гнали волів з півдня на північ) Іще одна версія від «вольний», «вольняне», «волиняне». Російський історик Г.Іловайський, змушує волиняків відбути мандрівку знад Каспійського моря, яке в давнину було відоме під назвою Хвалимського. З того далекого моря, над яким не було й сліду слов’янських осель, він робить море Волинське.
Проте, не зважаючи на різноманітні пояснення слова Волинь всі вчені сходилися на тому, що назву цю прив’язували до міста Волиня, яке було колись над рікою Бугом при устю річки Гучви, де тепер село Городок у Грубешівському повіті (Холмщина).
Коло власне існувала ця велика держава «Велінана», невідомо, наімовірніше в VІІІ, або ІХ ст..
Історик Ібрагім Ібн-Якуба у своїй записці також згадує плем’я Волинян і каже, що плем’я це було шанованим серед усіх слов’янських племен.
Найкраще про це пише наш видатний земляк історик і археолог Олександр Цинкаловський. Ще й тепер на лівому березі р. Луга, недалеко від устя р. Гучва, на південь від села Городка, в урочищі «Боцян» зноситься високе городище, там де стояло у ті далекі часи велике історичне місто Волинь – столиця не тільки пізнішої Волині, але, можливо, і всіх слов’янських земель. Неподалеку від городища, на обох берегах річки Буг, ще і дотепер можна побачити високі могили (кургани). Колись їх тут, було дуже багато, навіть не десятки, а сотні, мабуть тому дорогу, яка йде цими полями колись назвали «Могильною дорогою». З Буга дістають залізні мечі та шоломи, на мілині, знаходять римські і арабські монети. Недалеко від городища підчас будови знайшли староармянський календар, вибитий на мідному кружку. Все це свідчить, що тут був великий торговельний і військовий осередок.
Волинь, волинська земля, «Велинська земля», «Велинь». Олександр Цинкаловський пише, що над Бугом є курган, який називається «Велитень», бо тут, як переказують, поховано якогось великолюдина. Він вважає, що «Велитень», «Вйлинє», «Вйлитні», а з ними й наш «Велинь» походять від одного слова великий. Бо городище, де був колись город «Велинь» або «Волинь», розмірами своїми є таке велике, що подібного йому в ті часи краях знайти поки що не вдалося; воно було найбільшим, великанським; значить це був «Велинь».
Ладомир. Володимир.Володимир-Волинський. Історія друга. Дуліби. Бужани. Волиняни. Це місто (город), в якому, можливо, зосереджувалась влада над всім словянськими племенами, дав свою назву цілому краєві.
Коли ж, як каже Масуді, племена поро злучалися і нами почали управляти інші князі, то й сама назва Велінана, яка охоплювала ці племена, почала забуватися і затримали її тільки найближчі Дуліби, про що літопис каже: «Дуліби же живляху по Бугу кде нині Волиняне».
До держави «Велиня» або «Волиня» належали землі по обох сторонах р. Буга, доходячи на сході до р. Гориня; на заході в неї входили всі т.зв. «Червенські городи», на півночі границя йшла на поліссі, а на полудні –границя цієї держави впиралася в Авратинську височину (Частина Подільської височини біля с. Авратин Волочинського району Тернопільської області).
Вже на початку Х віку ця держава розпадається. Замість неї виростають і набирають сили інші політичні осередки: Червенські городи і так звана Людомерія або Лодомерія з центром у Володимирі над р. Лугом. Перші – на захід, друга на схід від р. Буга „Грады Червенскыя“. Так на початку XI в. звуть ся городи сусїдні з Червенем (се теперішнє Чермно, на південь від Грубешова). Ця назва лишила свій слїд в імени Червоної Руси. Червенські гради займали окреме місце в давній історії Волині, назва «черв’ян» згадується у літописі в XII ст. До Союзу Червенських городів належали: Перемишль над Сяном, Звенигород, Белз, Холм, Грабовець, Сутейськ, Володи¬мир, Луцьк.
Перші кроки міста Володимира за словами О. Цинкаловського “губляться в зеленій минувшині”, та й залишається сумнівною назвою попередня назва міста Ладомир, про яке згадував так званий Анонім автор праці ”Геста Гунгарорум “ чи “Діяння угрів”. Нотар короля Бели ІУ (1233-1270рр) писав,що місто Ладомир було в 884р.. О.Цинкаловський вважав,що це збірна назва «…що тут треба розуміти не якусь одну зорганізовану громаду, а кілька громад, які для певної мети об'єднано : чи військової, чи економічної.»
Вже з кінця Х поч.ХІст. центром волинської землі стає Володимир.
Далі буде.

Світлана ФЄДОСЄЄВА,
завідуюча відділом обліку,
паспортизації та
наукових досліджень.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

^