dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 1028
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 20-03-2013, 10:11
20-03-2013, 10:11

Мить, що зупинилася.

Категорія: Історія

Мить, що зупинилася.

Ви любите мандрувати. Вас вабить історія і таємничі загадки минулого. Неодмінно приїжджайте до Володимира-Волинського. Це особливо привабливе місце для любителів давнини. Місто над Лугою, Ладомир, Володимир, Володимир – Волинський… Назви, наче віхи історії, що ховаються у темряві тисячоліть. Достеменно невідомо коли саме з’явився Володимир як постійне міське поселення. Археологічні дослідження переконливо свідчать про заселення цих земель слов’янськими племенами, зокрема дулібами бужанами та волинянами вже з середини першого тисячоліття. Древній Ладомир таїть в собі більше загадок, ніж відгадок до них. Досі невідомо, чому невеликий за розмірами дитинець, об’єднавши величезну територію, не розростався, як в Галичині чи Києві, а став серцевиною формування міста-столиці. Археологи і досі не можуть відшукати залишки князівського палацу. А пошуки королівських клейнодів, що, за переказами, заховані в костелі Іоакима та Анни, тривають вже не одну сотню літ. Невідоме і місцезнаходження багатьох літописних храмів та монастирів. А їх у Володимирі було побудовано чимало, загалом 20 храмів і 6 монастирів.Перша літописна згадка про місто належить до 988 року. Вона пов’язана з поділом земель між синами Великого київського князя Володимира: « І посадив він… Всеволода у Володимирі…». Відтоді місто стає столицею Волинського, а з 1199 року Галицько – Волинського князівства, державним, адміністративним, торгівельним і культурним центром. Географічне положення міста робило його важливими воротами між Заходом і Сходом Європи в усі часи. Далеко за межами Волині місто вважають таким, що завжди було у вирі політичних подій, сприяло формуванню витоків української нації, зробило помітний внесок у розвиток національної та світової культури. З тих часів збереглась центральна частина укріплень Володимира – городище, так званого «волинського типу».Земляні вали мають конфігурацію неправильного чотирикутника висотою від чотирьох до шести метрів. В княжі часи це було замчище з потужними дерев’яними стінами та вежами. Навколо замчища чи, як його ще називають дитинця, був пропущений один із рукавів річки Смочі. В дитинці ймовірно знаходився князівський терем та церква Іоакима та Анни, яка згадується в Іпатіївському літописі під 1291 роком. Храми, монастирі та житлові будинки розташовувались на території окольного міста, яке було оточене лінією валів та ровів. Окольне місто мало форму півкола, чому сприяла радіально кільцева забудова вулиць. В місті було троє воріт: Київські, П’ятницькі та Гришині. З заходу до дитинця прилягав пагорб, на якому в 1160 році князем Мстиславом Ізяславичем був побудований великий мурований Успенський собор. Храм служив усипальницею волинських князів та єпископів і є єдиним пам’ятником архітектури до монгольського часу, що зберігся на території Волині. Тут поховані Мстислав Ізяславович, Василько Романович, його син Володимир Василькович, а за однією із версій - князь Роман Мстиславич. Під час досліджень було виявлено залишки фрескового розпису. В стіни храму вмуровані голосники. В південній частині міста розташована одна з найоригінальніших споруд не лише у вітчизняній, а й у світовій архітектурі – Василівська церква. Якщо вірити переказам церква заснована ще за часів князя Володимира і названа в честь його хрестильного імені. Легенда свідчить, що вона була побудована князівською дружиною лише за один день, як подяка богу за перемогу. Археологічні дослідження доводять, що церква була споруджена на рубежі XIII – XIV ст. В плані споруда восьмипелюсткова, більші конхи ( заокруглені виступи) чергуються з меншими, тому складається враження, що стіни хвилясті. Невелику за розмірами будівлю прикрашають два портали, один з яких оздоблений білокам’яною різьбою. Середньовічний Володимир був дуже красивим містом. Недарма в 1231 році угорський король Андрій ІІ, підійшовши до міста з військом, мовив: “І в німецьких землях я такої краси не бачив…”.У 1325 р. місто отримало магдебурзьке право. У 1497 році був закладений монастир і костел св. Трійці ордену домініканів коштом короля Олександра Ягеллона. Монастирські корпуси об’єднані у квадрат неправильної форми з внутрішнім двором. Із зовнішнього боку, (з вулиці Соборної) до них був прибудований костел ( до нашого часу не зберігся), а біля нього дзвіниця. В 1554 році на кошти княгині Анни Збаражської збудовано дерев’яний костел Іоакима і Анни. В 1751 р. його передано ордену капуцинів. Кам’яний костел був побудований в 1752 році на місці згорілого, дерев’яного, в стилі провінційного (віленського) бароко. За легендою в 1794 році у монастирі капуцинів були заховані державні коштовності Речі Посполитої. До 50 –х рр. XX ст. в костелі знаходився орган виготовлений в місті Равена у XVIII ст. У 1569 р. за умовами Люблінської унії Володимир перейшов під владу Польщі. Починаючи з XVII ст. місто поступово занепадає, а в 1789 р. у ньому залишилося тільки 200 будинків. З 1718 по 1755 рік будується Собор Різдва Христового – одна з найоригінальніших і досконалих пам’яток пізнього бароко у Володимирі – Волинському. Собор спроектував архітектор ордену єзуїтів Міхал Радзимінський. Після розпуску ордену єзуїтів, костел та монастир передано ордену Василіан, а в 1840 році храм стає православним. В 1780 році, на кошти уніатського єпископа Порфирія Скарбки Важинського,споруджено каплицю в честь Св. Йосафата Кунцевича, на місці де стояв будинок його батьків. У 1800 році каплицю передано православній церкві і освячено іменем Св. Миколая. Після третього поділу Польщі, в 1795 р. Володимир приєднано до Росії як повітове місто новоутвореної Волинської губернії. За наказом Катерини ІІ, для розрізнення двох міст з однаковою назвою Володимир на Волині і Володимир на Клязьмі, місто було перейменовано на Володимир-Волинський. Архітектура набуває російських рис, це стає помітно в російсько-візантійському стилі будівництва. Так в 1908 році була зведена Георгієвська церква. Будуються споруди в еклектичному стилю такі, як будинок геологорозвідки, педагогічного училища. Наприкінці 1915 р. Західну Волинь захопили австро-німецькі війська. Тут було створено окрему територіальну адміністративну одиницю - Волинський округ з центром у Володимирі-Волинському. В 20 – 30-х роках ХХ століття, коли Волинь відійшла до Польщі промислові та громадські споруди будуються в стилі конструктивізму та ретроперспективного модернізму. Поступово місто стає промисловим центром. В 30-х роках у Володимирі-Волинському діяли електростанція, кінотеатр, три аптеки, 615 крамниць, 5 готелів, 9 ресторанів. З вересня 1939 р. район приєднано до УРСР. 20 січня 1940 р. утворено Володимир-Волинський район. З червня 1941 р. район був окупований німецькими загарбниками. В роки Другої Світової війни Володимир-Волинський був зруйнований, постраждали майже всі головні архітектурні та промислові об’єкти міста. З 37-ми тисячного населення залишилося 7 тисяч. У липні 1944 війська Першого Українського фронту визволили волинські землі. У місті багато пам’ятників, що розкривають сторінки Другої світової війни. Обеліск Слави, меморіальний комплекс, де в роки війни були захороненні в’язні фашистського концентраційного табору для військовополонених «Офлаг-365» та лінія укріплень, збудована легендарним інженером, генерал-лейтенантом Дмитром Карбишевим. Про минулу історію нагадують і меморіальні дошки: художнику із села Заріччя М.А. Рокицькому, науковцю із світовим ім’ям академіку А.Ю. Кримському, історику-археологу О.М. Цинкаловському, громадському та релігійному діячу А.В. Річинському. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 року у місті створено історико-культурний заповідник “Стародавній Володимир”. Основою заповідника став комплекс пам’яток археології та архітектури міста Володимира – Волинського, об’єднаних між собою спільною територією. Фактично, заповідник охоплює історичний центр міста, так званий дитинець з валами та городищем X- XII ст., Свято- Успенський собор, Василівську церкву та пам’ятки XVII- XVIII ст. Однак не лише минулою славою живе місто. На рубежі тисячоліть воно переживає своє друге народження – оновлюється, економічно міцніє, упорядковується.

Світлана Фєдосєєва,
заввідділу обліку,
паспортизації і наукових досліджень
ДІКЗ «Стародавній Володимир»








Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.