dle 9.7 8DLE
 
Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" » Історія » Табір смерті у Володимирі-Волинському
Інформація по новині
  • Переглядів: 1262
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 8-05-2015, 10:51
8-05-2015, 10:51

Табір смерті у Володимирі-Волинському

Категорія: Історія

Табір смерті у Володимирі-ВолинськомуУ вересні 1941 року почав діяти концтабір відомий під назвами «Офлаг-ХІІ», «Шталаг-365», «Норд-365». В адміністративному апараті працювало приблизно 50-60 німців. Очолював їх полковних Едвін Потьєц, що підпорядковувався командуючому таборами військовополонених в Україні генерал-майору Вольфу. Динаміка ув’язнених змінювалась, іноді кількість полонених досягала 8 тис. осіб. За весь час через табір пройшло до 42 тис. полонених. Табір розміщувався на території військового містечка у Володимир-Волинському і складався з двох відділень. Перше – по вулиці Ковельській (військові казарми). Це відділення для офіцерів. Рядових солдатів розміщували на західній околиці міста по вулиці Устилузькій. Табір розташовувався у 10 чотириповерхових казармах-корпусах з надвірними побудовами та господарськими будинками на околицях міста, був огороджений колючим дротом, охоронявся німецьким батальйоном № 736. Військовополонених розподілили на роти, батальйони та полки під командуванням старшого командного офіцерського складу. Усі військовополонені були поділені за національною ознакою. З наближенням німецько-радянського фронту табір евакуювали на територію Німеччини. Тут загинуло до 25 тис. осіб.
Табір смерті у Володимирі-Волинському
Згадує колишній командир роти зв’язку 34 сп 75 сд 66 ск 21 армии ст. лей¬тинант Лисичкін Олексій Ніконович: «Наприкінці вересня 1941р. начальник штабу 34-го Козьмін отримав наказ групами виходити з оточення. Я увійшов до групи батальйонного комісара Гребньова. У нічний час ми йшли на схід. У районі хутора Михайлівка Сумської обл. (північніше Лебедина) наша група вступила в бій з великою групою німців і поліцаїв, де був убитий батальйонний комісар Гребньов, а мене і ст. лейтенанта Горобченко П. взяли в полон. Вранці німці відвезли нас до табору в м. Кременчук. З Кременчука нас полонених офіцерського складу відвезли в табір в/п Володимир-Волинського. Там я зустрів начальника штабу 75-ї сд майора Гаврюшенко, лейтенанта Владико, лейтенанта Сіпайло, інженера Тумановського П. (з Куйбишева), Лейнова, ст. лейтенант Тушина. У цьому таборі щодня вмирали і розстрілювали 50 і більше осіб. Померли: Тумановский, Горобченко, Тушин, був розстріляний Лейнов». На день полоненому давали по 150 грамів наполовину перемішаного з тирсою глевкого ерзац-хліба. Вранці чай, запарений на соснових гілках. На обід – півтора літрова банка смердючої баланди. Її готували із зіпсованих продуктів, які німці знаходили на складах 87-ї стрілецької дивізії Червоної Армії, в тому числі з давно перемерзлої картоплі, яку ніхто не чистив і не мив. Увечері знову сосновий чай. Особливо нестерпним було утримання в’язнів узимку. В незасклені вікна задував сніг. Стіни були слизькі від цвілі, сирості і бруду. Того хто мав намір розтопити грубку, наглядачі розстрілювали на місці. Щодоби до ранку не доживало 20-30 чоловік. Часто мертвим заздрили живі. Щодня перших дев’ять в’язнів, засуджених до страти, розстрілювали, а десятого вішали. Розправи зазвичай супроводжувались катуваннями, які носили мученицький та садистський характер. І все це робилося відкрито, прилюдно аби залякати живих. Про звірства фашистів згадувала ув’язнена табору, військовий лікар В.Г. Ставницька: «Німці влаштовували всілякі знущання над військовополоненими. Вони брали кого-небуть, виводили у двір і нацьковували на нього лютих вівчарок. Собаки рвали людину на шматки, а гітлерівські кати з насолодою спостерігали за мученицькою смертю…» Саме з цього табору почав свій героїчний шлях по гітлерівських таборах легендарний генерал Карбишев. Німці схопили його пораненого. Про нього розповідав колишній командир вогневого взводу 1-ї батареї 361-гаубично-артилерійського полку 140-ї стрілецької дивізії лейтинант С.Г. Тончилов. «Карбишев вів себе гордо, незалежно. В ньому вбачалася сильна особистість, здавалося, що його не зламати. Вже потім ми тільки взнали, що це був знаменитий військовий інженер, доктор наук, генерал-лейтинант Д.М. Карбишев. Незадовго мене, Карбишева та інших офіцкрів перевели в концтабір Хаммельбург. Потім Дмитра від нас забрали».
Як відомо Карбишев був незломним. Переводили його з табору до табору (Замость, Майданек, Освенцим). І вже під кінець війни його закатували в концтаборі Маутхаузен.
У 1965-1966 рр. в районі концтабору на західній околиці міста було відкрито меморіальний комплекс «Жертвам фашизму» (скульптор Е.В. Дзинда, Ф.М. Бриж, архітектор Я.І. Назаркевич).
Пам’ятник розташований на місті знаходження жертв табору і представляє собою площу 80 на 50 м. Форма площі виникла із ситуаційних особливостей території. Композиція комплексу складається з дев’яти 12-ти метрової довжини могил і двох скульптур: «Скорботна мати» і «В’язень».
Серед широкого поля в небо вистрілює три різної висоти вертикалі із металевих труб, між яким, на піднятій над землею плиті стоїть фігура людини, висотою 5.5 м, зв’язаної колючим дротом, але не скореної.
Початком композиції є встановлена на видовженому постаменті при підході до площі, фігура скорботної матері – символічний образ матері, дружини, сестри. Композиція її похиленої постаті замкнута і спокійна. Це образ невмирущого життя, здатного воскреснути з попелу, вистояти всі випробування і розквітнути на землі новими веснами.
У 1975 році тут були перезахоронені останки трьох тисяч полонених бійців розстріляних у 1942 році.

Табір смерті у Володимирі-Волинському

Табір смерті у Володимирі-Волинському

Табір смерті у Володимирі-Волинському


Орися Вознюк, науковий співробітник
ДІКЗ "Стародавній Володимир"
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

^