dle 9.7 8DLE
 
Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" » Історія » Убивця волинян уникнув правосуддя та щасливо дожив віку
Інформація по новині
  • Переглядів: 1141
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 8-05-2015, 10:12
8-05-2015, 10:12

Убивця волинян уникнув правосуддя та щасливо дожив віку

Категорія: Історія

Убивця волинян уникнув правосуддя та щасливо дожив вікуВійна завжди має два боки - героїв та катів. Одні ціною власного життя боронять рідну землю, інші сіють ненависть та відбирають життя у безневинних. Однак часто ці ролі змішуються, і кожна дія має далеко не одну правду.

Парадоксом Другої світової війни є те, що багатьом злочинцям вдалося уникнути покарання за свої злочини. До таких, на жаль, належить гебітскомісар Володимира-Волинського Вільгельм Вестерхайде, який жодного дня не сидів у в’язниці за скоєні злочини.

«Я ПРИЗНАЧЕНИЙ СЮДИ ФЮРЕРОМ, ЩОБ ЗНИЩУВАТИ»

У роки німецької окупації Володимир-Волинський став одним із центрів гебітскомісаріатів – німецької адміністративно-територіальної одиниці. Його очолював Вільгельм Вестерхайде з вересня 1941 року по березень 1943 року.

Вільгельм - уродженець Білефельда. Він поділяв усі расистські погляди нацистів та долучився до гітлерівців у 1929 році, коли йому був 21 рік.

На Нюрнберзькому процесі, де судили головних нацистів, були зачитані наступні висловлювання Вестерхайде: «На сході нам потрібні чоловіки, а не мимри. Давайте уявно поглянемо на карту Європи. Посередині – ми, німці, це люди. Зліва від нас негроїди, вони підлягають знищенню. Справа від нас – монголоїди – росіяни, вони також підлягають знищенню. Ви мені будете говорити про Шіллера та Гете, а я плювати на них хотів. Якщо б вони сто років тому замість писати дурні вірші зрозуміли, що потрібно знищувати, ми б тепер стояли на Уралі… Я призначений сюди фюрером, щоб знищувати. Це завдання я виконую. В перші дні перебування тут я велів привести 250 жінок із числа цих недолюдей і випробував на них свій пістолет. Запевняю вас, панове офіцери, що після того, як я їх розстріляв, вечеря мені видалася особливо смачною».

Зауважимо, що Зондерфюрер Куммінг, який у 1941 році їздив в Україну у відрядження, так описав плани: «Окружний комісар Вестерхайде виклав за столом свою програму. Відповідно до неї, школи у Володимирі-Волинському закриті, аби не допустити виникнення української інтелігенції.

З його слів, заплановано виховувати просте селянське населення, яке може отримувати товари з караван-сараїв біля автострад. Україна повинна через 50 років стати областю Рейха, Росія – через 200 років».

В Україні Вестерхайде швидко освоївся. Почувався тут впевнено та комфортно, навіть знайшов собі жінку - Йоганну Альтфатер Целле, яка була секретарем окружного комісаріату.

Розповідають, що улюбленою «забавою» коханців були поїздки в єврейське гетто. Й тут вони показували свою особливу жорстокість. Йоганна розгулювала у гетто і підманювала до себе дітей. Коли ті підходили, то заводила їх за ріг будинку, показувала цукерку та просила відкрити рота, закрити очі. Але до дітей летіла не цукерка, а куля…

Чимало спогадів про Вільгельма та Йоганну залишили володимир-волинські євреї, які вижили під час геноциду. Ці спогади опубліковані у книзі Володимира Музиченка «Володимир єврейський. Історія і трагедія єврейської громади міста Володимира-Волинського».

У ній колишній в’язень гетто Михайло Басс розповідає: «Особливою жор­стокістю і садизмом виділялась помічниця гебітскомісара - Йоганна Целле. Вона, прогулюючись із гебітскомісаром містом верхи на конях, для забави просто посеред вулиці убивала єврейських дітей постріла­ми з пістолету. Коли вони з’являлися в гетго, - всі ховалися у будинках, вулиці завмирали».

Ще один в’язень гетто Моше Маргаліт пригадує, що часто бачив у місті гебітскомісара Вестерхайде і його помічницю Целле.

«Вони з’являлися в місті і в гетто лише у цивільному вбранні, на конях і з пістолетами. В’язням тоді наказали зробити місток на березі Луги, куди влітку щодня приїздили рибалити. Ця забава тривала доти, допоки з протилежного берега річки їх хтось обстріляв».

У вересні та листопаді 1942 року відбулися розстріли євреїв у районі села П’ятидні, на околицях Володимира-Волинського. У них брав участь і Вестерхайде з коханкою.

Німці фізичне знищення євреїв називали «акціями». Після них у Володимирі-Волинському вижили біля 140 євреїв.

Живий свідок тих подій єврейка Енн Казимірські у своїй книзі спогадів «Свідок жаху» так пише про винищення у гетто: «Спочатку стояв страшний лемент, але через деякий час євреї стали більш пасивними – беззбройні люди нічого не могли вдіяти.

Генрі (її чоловік) та я бачили гебітскомісара Вестерхайде, які прогулювався по гетто, щоб переконатися, чи все йде «гладко». У нього на обличчі була грайлива посмішка, ніби те, що відбувалося, його дуже забавляло».

НАЦИСТИ ПОКАРАННЯ НЕ ПОНЕСЛИ

Після того, як Вестерхайде залишив Володимир-Волинський у березні 1943 року, то відомостей про його подальшу діяльність в Україні немає.

Другу світову війну він пережив і повернувся у Німеччину до рідного міста Білефельда, вів життя як звичайний бюргер (городянин). І лише у 1962 році потрапив в об’єктив організації, яка займалася пошуком нацистських злочинців.

Потому, через десять років, у 1973-ому судова влада Північної Вестфалії (Німеччина) завела на Вестерхайде справу. Радянська сторона надіслала документи, фото та свідчення проти нього.

Свідком була Енн Казимірські. Вона двічі брала участь у судах над Вестерхайде та Йоганною. Вперше, 2 листопада 1971 року, у Дюссельдорфі і вдруге, 13 липня 1982 року, у Дортмунді. На першому суді разом з Енн свідчив її чоловік Генрі, котрий під виглядом поляка працював в німецькій клініці стоматологом. Він розповів про те, як Вестерхайде вихвалявся у розмові зі ще одним лікарем що євреям не було погано перед тим, як їх вбивали: «Мої люди просто ставлять євреїв на край ями так, щоб вони не бачили, хто цілиться. В них акуратно стріляють ззаду і вони падають вперед в яму».

На суді був і Моше Маргаліт. У своїх спогадах розкриває персону Вестерхайде.

«На суді над військовими злочинцями, де я вступав свідком, гебітскомісар Вестерхайде розповідав про своє життя. Він жив з батьком у Північній Африці. Коли його батько помер, то повернувся до Германії. Там працював на текстильній фабриці. Вже у 1927 році він познайомився з представниками осередку нацистської організації, назва якої перекладалася як «Сталевий шолом». Далі, у 1937 році вступив до армії, був унтерофіцером. Але на той час він був вже особисто знайомий із Розенбергом, міністром ідеології Германії, який у перший же тиждень війни запропонував йому посаду гебітскомісара у Володимирі-Волинському. І хоч Вестерхайде відмовлявся, той наполягав, мовляв, це наказ партії. Таким чином Вестерхайде опинився на Волині. Він заявляв, що під час першої «акції» не був присутнім у місті. Втім, якби це і було правдою, то ці вбивства не могли готуватися без його відома, участі і керівництва, як і дві інші «акції».

Його коханка Целле особисто убивала євреїв, а Вестерхайде планомірно готував масові вбивства і керував цим процесом. Втім, нічого неможливо було довести, оскільки ті, хто безпосередньо це бачили, на той час вже були мертві. Очевидно, це і дозволило суду ухвалити постанову про їх невинність. Залишилися лише жахливі спогади, що передавалися із уст в уста і жили в пам’яті близьких людей та друзів».

Так, справу проти Вестерхайде зупинили у 1982 році через те, що покази свідків суперечили один одному.

Щодо Йоганни Альтфатер Целле, то вона повторила долю Вестерхайде. Після війни повернулася в рідне місто Мінден, працювала соціальним робітником та вийшла заміж. Почала носити прізвище чоловіка – Зелле. Власних дітей подружжя не мало, а тому всиновило хлопчика.

Разом із Вільгельмом Вестерхайде її намагалися засудити за скоєні під час війни злочини, але теж через суперечливі покази свідків, присяжні постановили закрити справу.

Обидві судові справи Вестерхайде і Целле у грудні 1982 року здали в архів прокуратури Дортмунда.

До якого віку, де і як дожили ці дві персони, відомостей немає. І хоч їхні жертви тисячами потойбічних голосів кричали про покарання катів, ні Вестерхайде, ні Целле жодного дня у в’язниці не сиділи.

Ярослава Вознюк, Волинські новини
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.