dle 9.7 8DLE
 
Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" » Історія » Історія розвитку парафії УГКЦ святого Йосафата Кунцевича у Володимирі. (Побудова лютеранської кірхи)
Інформація по новині
  • Переглядів: 214
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 6-01-2022, 11:44
6-01-2022, 11:44

Історія розвитку парафії УГКЦ святого Йосафата Кунцевича у Володимирі. (Побудова лютеранської кірхи)

Категорія: Історія

Храм святого Йосафата є єдиним греко-католицьким храмом у місті Володимирі, та володимирчани й далі називають його кірхою. І хоч у місті давно вже нема німецької громади, але по собі вони залишили потужний слід, що й досі є прикрасою нині прикордонного з Польщею міста, а колись столиці великої Волині і Галичини.
Історія побудови храму пов’язана з німецькими колоністами. Періодом масової німецької колонізації Волині стало ХІХ ст. Запрошені для освоєння малозаселених земель півдня Російської імперії, німецькі колоністи часто осідали на Волині. Найбільш інтенсивний потік німецьких колоністів на Волинь спостерігався у 1860–1890-х рр., що було спричинено скасуванням кріпосного права в Росії та Січневим повстанням 1863 р. Німці, що прибували на наші землі, були в основному протестантами (лютеранами).
Церква для лютеран була осередком підтримки єдності громади, виконувала просвітницьку та освітню функцію. [2, 66]

Історія розвитку парафії УГКЦ святого Йосафата Кунцевича у Володимирі. (Побудова лютеранської кірхи)

Лютеранська кірха. 1930ті роки. Нині церква УГКЦ св. Йосафата Кунцевича

До Володимирської парафії евангельсько-лютеранської церкви належали колонії Антонівка, Єлизаветпіль, Сурежівка, Вондоволя, Голендри. Важко зараз сказати де вони колись знаходились, адже, наприклад, Антонівок було шість. О. Цинкаловський описував Голендри і згадував, що вони знаходились над р. Бугом в Гущанській волості за 76 км від Володимира. Єлизаветпіль – був у Вербській волості, за 16 км від Володимира.[5]
Загалом за період із 1797 по 1885 рр. при німецьких кірхах і колоніях Волинської губернії було відкрито 305 шкіл, у Володимир-Волинському повіті – 29 шкіл.[5]
Початок побудови кірхи у Володимирі пов’язують з 1890 роком. До 1862 року місто належало до парафії Житомира, а від 1862 до 1890 років до парафія Рожища (містечко на Волині). Володимир-Волинська парафія була заснована у 1891 році.
Згідно "Памятной книжки Волынской губернии на 1914 года" німців у самому місті Володимирі було небагато, лише 145 осіб. Основна маса німців проживала в колоніях сільської місцевості. Пастором з 1891 по 1897 роки був Едуард Алєксандр Гессе. Він приїжджав із містечка Рожище. [3]
Швидше за все, саме у 1890 році представникам німецьких колоній була надана земельна ділянка під побудову церкви та місійних будинків. На початку ХХ ст. мурованого храму німці не мали. Його нема на тогочасних планах міста. Можливо був місійний будинок. Враховуючи те, що німецька громада була невеликою – церква не була побудована одразу. Таке будівництво було затратним для сотні німців. Для збору коштів потрібен був час. Ймовірність того, що початку будівництва завадила Перша світова війна – досить висока. Тож будівництво великого мурованого храму почалося у 1923 році, а завершилося у 1927 році. У Володимир-Волинському лютеранській кам’яний готичний храм з будинком причту був побудований на кошти та силами місцевої німецької громади.
З 1913 по 1915 роки пастором був Ергард Торінус. Під час Першої світової війни парафія була без пастора. З 1919 року по 1921 пасторем був Теодор Бергманн, а з 1922 року і до 1940-го – Альберт Артур Шоен.
Характерна за своєю конструкцією володимир-волинська кірха являє собою однонавову цегляну прямокутну (30м х 10м) будову з п’ятигранною апсидою і двома симетричними бічними квадратними приосадкуватими різницями, які виступають за основну площину стін, а також високою двоярусною дзвіницею над нартексом.[6]
Шатрова покрівля з щипцями і круглими нішами дзвіниці, високі кілеподібні і аркові віконні прорізи зі шропсами, коробові арки ризниць, членуючі площину стін лопатки, арковий портал з хрестом центрального входу і декоративний карниз виконаний методом фігурної кладки, створюють той самобутній євангелістський образ, який не дає сплутати храм з представниками інших конфесій християнства.[6]
У 1929 р в кірсі був встановлений орган фірми "Rieger" opus 2390. Орган був невеликий: мав один мануал і педаль. З огляду на невеликі розміри храму такого органу було достатньо.
З 1945 до 1950 року за часів радянської влади у храмі був склад різних хімікатів. Пізніше зорганізували міський спортзал та клуб, в якому відбувалися покази кінофільмів та дискотеки для молоді. На початку 1990-х храм передали греко-католикам у постійне користування.

Історія розвитку парафії УГКЦ святого Йосафата Кунцевича у Володимирі. (Побудова лютеранської кірхи)
Будинок пастора, 1935 рік. Нині Монастир отців Василіан

Але, як нам відомо, українська греко-католицька церква довгий час була у підпіллі, і відродження її, зокрема у Володимирі-Волинському, розпочинається у 1945 році, коли до княжого міста переїздить родина майбутнього священика Івана Мельника. Словом, відтоді життя католиків східного обряду, а надалі й Василіанського Чину, на Волині набирає яскравішого змісту і духовного піднесення. [1, 21]
По приїзді у Володимир оселя Мельників поступово стала перетворюватися у підпільну українську греко-католицьку церкву. Її часто навідували священики із Холма, с. Городла. Це, зокрема, отці Дамян Богун, Юрій Янтух, Йосафат Федорик. Вони звершували тут Святу Літургію. Зазвичай, це відбувалось при щільно завішених вікнах.На богослужіння, окрім Мельників, приходили родини Козлюків, Хиляки, Петруки, Ваврисевичи та інші. [1, 25]
Як згадує донька Івана Мельника – Ірина, за їхнім будинком по вулиці Луцькій постійно слідкували відповідні органи, доволі часто проводилися обшуки. Іван Мельник, окрім святенництва, мав іншу мирську професію, вірніше вона була першою. Він був зубним лікарем. Після чергового обшуку у 1981 році у Івана Мельника стався серцевий напад. Швидка привезла його до лікарні, а НКВС по дорозі перепинило машину і хотіли забрати його під слідство, але лікар був добросовісним, і не віддав пацієнта. В лікарні після лікування стало легше. НКВС стерегло Мельника, як справжнього злочинця.

Історія розвитку парафії УГКЦ святого Йосафата Кунцевича у Володимирі. (Побудова лютеранської кірхи)
Іван Мельник

6 листопада ввечері Івана Мельника відвідали доньки, він мав гарний настрій, вставав, багато говорив. А вночі близько о пів на першу додому зателефонували знайомі і повідомили, що Мельника вже немає живого. Дружина зателефонувала в лікарню, їм стало цікаво, хто нас повідомив. Виявилось, що в цей час в палаті були невідомі люди. Івана Мельника не стало 7 листопада 1981 року.[1, 27]
Завдяки наполегливості родині Мельників, та інших небайдужих людей, довгих поїздок в обласну раду, громаду греко-католиків реєструють першою на Волині. Старостою громади став В’ячеслав Приступа. Він докладав багато зусиль для того, щоби виділили один із недіючих храмів для проведення Богослужіння.
У квітні 1993 року першим настоятелем громади призначили о. Григорія Бордака, який починає формувати парафіяльне життя.[1,30] В серпні 1993 року приміщення кірхи було передано греко-католицькій громаді міста. На свято св. Йосафата відбулося перше богослужіння вже в храмі. О. Григорій Бордак багато старався в підготовці, в ремонті, щоби перетворити приміщення кірхи в храм для звершення богослужінь. Крім фізичної праці, йому приходилося багато працювати духовно із парафіянами. За кілька років він сформував сильну та дружну парафію. Всі парафіяни мали свої обов’язки і відповідально до них ставились. Хто робив ремонт, хто готував їсти. Для всіх роботи вистачало. Жили отці переважно в родині Мельників.
Парафією нині опікуються отці василіани: у колишньому будинку пастора (збудований у 1938–1939 рр.), який прилягає до церкви, тепер знаходиться василіанський монастир Священномученика Йосафата.[4] Покровителем греко-католицького храму та монастиря у Володимирі-Волинському було вибрано уродженця цього міста святого Йосафата (Кунцевича) (1580–1623). Цей святий був охрещений у церкві Святої Параскевії.

Джерела та література
1. Володимир, яким ми його пам’ятаємо. Людські долі. – Володимир-Волинський, 2016.
2. До історії будівлі євангелічно-лютеранської кірхи у Володимирі-Волинському. Минуле і сучасне Волині та Полісся. Науковий збірник: Випуск 32. – Луцьк, 2009
3. Памятная книжка Волынской губернии.... - Житомир : Волынский губ. стат. ком. на 1914 год. - Житомир : Волын. губ. тип., 1913. - VII, 549 с
4. Храм Святого священномученика Йосафата у Володимирі-Волинському Інтернет Джерело: http://pilgrimage.in.ua/hram-svyatoho-svyaschennomuchenyka-josafata-u-volodymyri-volynskomu/
5. Голендри та шкільна освіта волинських німців/ Інтернет Джерело: http://www.starodavnij-volodymyr.com.ua/322-golendri-ta-shklna-osvta-volinskih-nmcv.html
6. Лютеранська кірха Володимира-Волинського/ Інтернет Джерело: https://zabytki.in.ua/uk/2236/lyuteranska-kirkha-volodimir-volinskogo

Орися Вознюк, наукова співробітниця
адміністрації ДІКЗ "Стародавній Володимир"
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Січень 2022 (2)
Грудень 2021 (3)
Листопад 2021 (4)
Жовтень 2021 (1)
Вересень 2021 (2)
Серпень 2021 (1)
^