dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 170
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 12-11-2021, 13:47
12-11-2021, 13:47

Іпатій Потій та Волинь

Категорія: Історія

Постать Іпатія Потія є досить суперечливою. З однієї сторони він вніс величезний вклад у розвиток та активізацію церковного життя, з іншого боку його методи та діяльність спричинили незгоди у середовищі Київської церкви. Метою даної публікації є розповідь про зв'язок Потія з Волинню та труднощі, з якими він стикнувся у Володимирі у перші роки після проголошення унії.
Народився Адам Потій у 1541 році у с. Рожанка, у православній, заможній та впливовій родині Берестейщини. Його батько, Лев Потій, був литовським дворянином, писарем і підскарбієм при королі Сигизмунді І. Він, разом з римо-католицьким біскупом Луцьким і Берестейським Юрієм Фальчевським, провели у 1545 році опис Волинських замків, про що залишились документи.
Молодий Адам отримав хорошу освіту. Спочатку навчався при дворі Миколи Радзивілла Чорного, очевидно це було у 1550-х роках, коли цей двір був осередком кальвінізму. У той час, протестантські школи славились своїми викладачами та рівнем викладання. Вищу освіту також отримав у одному з західноєвропейських протестантських університетів. Вірогідно у Потія склались близькі стосунки з патроном його школи, так як після закінчення університету Радзивілл запросив його до себе на службу. Прийшовши на службу, Потій стає протестантом, однак у 1574 році повертається до православ’я. Біографи пояснюють такий його крок внутрішньою слабкістю протестантизму. Деякі дослідники, як от митрополит Макарій та О. Левицький, висувають гіпотези, що таке його бажання об'єднати католиків та православних унією, є спроба “замолити гріх молодості”. Сам же Потій ніколи не приховував, що у молодості був кальвіністом, пояснюючи це своєю недосвідченістю, а також впливом патрона. До того ж він підкреслював, що найбільш радикальні тезиси протестантизму для нього завжди були чужі.
Потій підкреслював, що між протестантизмом та православ'ям є багато суттєвих відмінностей і тому не вірив у союз цих церков. Більше того, він вважав всіх протестантів єретиками, які можуть повернутись до істини лише якщо відречуться від своїх оманливих поглядів. З іншої сторони він кардинально по іншому говорив про католицьку церкву, і першим у слов'янській літературі відмітив, що у католиків і православних майже у всьому співпадають віровчення, таїнства та загалом церковний уклад.
4 жовтня 1561 року Адам одружується з Анною Острожецькою, донькою волинського князя Острожецького. З цього часу починається його спілкування з волинською елітою. Перебуваючи на посаді сенатора проявляє інтереси до церковного життя та знайомиться з Василем-Костянтином Острозьким. Саме Острозький, у 1593 році, після смерті єпископа Володимирського та Берестейського Мелетія Хребтовича, клопотався про призначення на Володимирську єпархію Адама Потія, знаючи його як людину розумну та такого, що приймає близько до серця тогочасне положення православ'я.
У березні 1593 року король видав наказ Михайлу Рогозі посвятити Берестейського каштеляна “здібного, обізнаного у грецьких законах та благочестивого”. У квітні 1593 року в Володимирському Успенському соборі у присутності князя Острозького та волинських дворян Адам Потій був пострижений Луцьким єпископом Терлецьким. У тому ж році посвячений у сан єпископа Володимирського та Берестейського.
У 1595-1596 роках Потій багато подорожує та листується щодо підготовки унії. Деякі з його листів були написані саме у Володимирській резиденції. Весною 1596 році служить служби у Володимирі та скликає синод своєї єпархії пропагуючи унію та її засади.
Впровадження унії на волинській території не було легким. У біографії Іпатія Потія згадується, що значна частина церков і монастирів у той час була під патронатом волинської еліти, яка спочатку чинила опір. Тому багато церков, всупереч духовій владі, боялись приймати унію. Однак сили та енергія, направлені Потієм на вирішення цієї ситуації були вражаючими.
В історіографії існують свідчення про жорстокі методи, якими Потій намагався долучити всю свою єпархію до унії. Для навернення незгодних нерідко використовувались інтриги, доноси та насилля. Нерідко найбільш твердим у православ'ї брили бороди та голови та виганяли з приходів. Варто зазначити, що думки дослідників, щодо достовірності цих фактів дещо розділились, оскільки часто вони наводяться з прикладів протистояння уніатів та православних у інтерпретації останніх та без наведення конкретних фактів.
У Теодоровича можна зустріти опис деяких фактів жорсткого впровадження Потієм унії у Володимирі.
У 1596 році, патронша церкви Святого пророка Іллі у Володимирі, дружна каштеляна Брацлавського Марія Загоровська, подала до суду скаргу на Іпатія Потія. Вона стверджувала, що він осквернив святиню, вторгся у православний храм та пограбував церковний престол та виніс церковне начиння. На що Потій, будучи впевненим у своїй безкарності, їй відповів, що дарма вона починає цю тяганину, адже ні один суддя Польщі не стане його судити. Про цю подію згадується у творі Христофора Філалета “Апокрисис”
У січні 1601 року, дворяни Андрій та Олександр Загоровські, написали скаргу щодо вчинення Потієм, разом з озброєними людьми, нападу на Василівську церкву у Володимирі. За словами Загоровських, Потій зайшов у церкву під час ранішньої служби, витягнув з церкви священника о. Мартина та повів його до Успенського собору, де побив його, насильно обстриг та заборонив священнослужити.
Близько 1597 року Спасо-Преображенський монастир перейшов до уніатів. Перехід цей не був добровільним, тому монахів Потій “виселив та вигнав, а те місце своїм ксьондзам правомірним католикам надав”. Прибутки від монастиря були направлені на реформовану, на зразок католицької церкви, Володимирську капітулу, яка повністю підтримувала Потія у його унійній діяльності.
Іпатій Потій прожив насичене та непросте життя. Пройшов духовний шлях від православ'я через кальвінізм до православ'я у єдності з Римом. Для унії він зробив надзвичайно багато, без нього вона би не пустила коріння і відразу була б придушена православним народом. Не зважаючи на те, що його методи часто зазнають критики, ініційований ним процес змін після Берестейської унії вкоренився та закріпився у свідомості багатьох вірян.
На сьогоднішній день у місті Володимирі-Волинському, де він починав свою церковну діяльність та був похований, функціонує греко-католицький храм Священномученика Йосафата Кунцевичв, у будинку що прилягає до церкви розташований василіанський монастир.



Джерела та література
1. Теодорович Н.И. Город Владимир Волынской губернии в связи с историей волынской иепархии. Почаев, 1893.
2. Левицкий О. Ипатей Потей, Киевский униатский митрополит. С.-Петербург, 1885.
3. Д. Блажейовський. Деякі сумні сторінки з історії України та дещо про її сусідів. Львів, 2007
4. А. Гіль, І. Скочиляс. та ін. Генеральні візитації церков і монастирів Володимирської унійної єпархії кінця XVII – початку XVIII століть: Книга протоколів та окремі описи. Львів; Люблін. 2012.
5. М. Димид. Єпископ Київської церкви. Львів. 2000

Бабенко Анастасія, наукова співробітниця адміністрації
Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир"
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Листопад 2021 (4)
Жовтень 2021 (1)
Вересень 2021 (2)
Серпень 2021 (1)
Липень 2021 (4)
Травень 2021 (2)
^