dle 9.7 8DLE
 
Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" » Історія » Наталя Назарівна Цинкаловська-Грабарчук
Інформація по новині
  • Переглядів: 1019
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 19-09-2014, 11:03
19-09-2014, 11:03

Наталя Назарівна Цинкаловська-Грабарчук

Категорія: Історія

12 школаПісля першої світової кривавої бійні мешканці Володимира підіймали своє місто з руїн. Чимало з них, займаючись сільським господарством, рятували своїх земляків від голоду, наприклад Березовські, Балицькі, Панасевичі, Антонюки та інші. Показовою в цьому відношенні була вулиця Гноїнська (нині Шухевича). Вулиця відома своїми статечними господарями. Цікавим було поєднання ознак сільського побуту і тяжіння до городської культури. Одно було незмінно притаманне українцям: образи у вишитих рушниках, Біблія та Кобзар - на полиці етажерки, а в скрині - вишита сорочка, смушева шапка та крайка – символічний відгомін козацької вольності. Часто-густо будинки були вкриті акуратно підстриженими снопками, оточені загатами, сіни з земляними долівками, що у передсвяткові дні змащувались червоною глиною, а в кімнаті дерев’яні підлоги, вискоблені до первородного стану. Обов’язковим атрибутом українських «городских» світлиць були фікус, етажерка з різноманітним дріб’язком, такими як слоники, канарейка в клітці, у заможніших були дзеркальна шафа, канапа, абажур (часто саморобний). На вікнах (до половини) перкалеві фіранки, оздоблені мереживом та вишивками дівчат – рукодільниць.30-ті роки Стеля з балками. На підвіконнях вазони, здебільшого фуксія, та килимки на стінах. Хідники на підлогах. Зовні вікна, на ніч закривалися віконницями. У заможних господарів хати були під бляхою. Відкриті веранди. Особлива увага приділялася облаштуванню обійстя. Судячи із зовнішнього вигляду житлових будівель, стає зрозумілим різний соціальний статус володимирчан. Наприклад, вулиця Луцька; Садиба Стахурських – статечних господарів міста - завершувала один архітектурний стиль (якщо так можна назвати) Володимир-Волинська. А далі, аж до самого ринку, де нині починається «Слов’янський парк» (над річкою Смоча) з обох сторін вулиці знаходились невеличкі будиночки євреїв-торгівців. Виглядали вони так. З фасаду бакалійні крамнички (і чого тільки в них не було) з різноманітними продуктами харчування. А якщо врахувати, що селяни їхали на базар з Луцького тракту, то «предприимчивие» власники склепів (так тоді польською мовою називались крамниці) завозили і продавали керосин (нафту), дьоготь, оселедці, а з так званих колоніальних товарів помаранчі (апельсини), цитрини (лимони). Якщо не маєш грошей, можна взяти на «рати» - в кредит. Власник записував боржників у велику комірну (амбарну) книгу під копієчні проценти. З тильної сторони будинку була одна кімната з кухнею, де мешкала здебільшого велика родина власника крамниці. Вони вміли економити, думаючи про майбутнє своїх дітей. Наприклад збирав кості тварин, маючи худосочну шкапину, а вчив свого сина в Сорбоні. А деякі наші українці говорили своїм дітям: «Вмієш читати, писати, рахувати. Досить. Іди працюй на землі. З науки хліба не їстимеш». Вода і хліб умови існування людини. Яким же було водопостачання у Володимирі. Полени. Криниці. Джерела.
Наталя Назарівна Цинкаловська-ГрабарчукМлини Володимира. Відгук про їхню високоякісну продукцію, сягав далеко за межі міста та краю в цілому. Досить сказати, що Варшава закуповувала Волинську муку на виготовлення кондитерських виробів. На розі колишньої Староостровецької вулиці, що впиралася в залізничну колію височів млин пана Паєвського. Ця, дещо похмура, велична споруда з червоної цегли, звертає на себе увагу перехожих і в наш час. Старожили Володимира і до сьогодні пам’ятають дружину пана Паєвського (власника млина) Лесю Паєвську, гуцулку, молоду жінку надзвичайної краси, українську патріотку. Вона була активним діячем «Союзу українок». Трагічно склалася її доля: за участь в національно-визвольному русі України, вона біла замордована в катівні НКВС. кінець 70-х роківУчні (гімназисти), ходили не в різноманітному одязі, а в форменному. У хлопців – мундурки, а у дівчат, здебільшого сатинові чорні халатики з білими комірцями На кашкетах у хлопців та беретах у дівчат були металеві значки (емблема навчального закладу), на яких вказувались клас та школа, що й сприяло хорошій дисципліні та контролю за учнями. Поштові працівники теж мали свій форменний одяг темного кольору, і, що цікаво, свій транспорт. В день суботній та й напередодні вечорами, в п’ятницю євреї не працювали. Вони відзначали своє свято в сімейному оточенні. Пісна їжа, свічки в підсвічниках, молитви… Хасиди в ярмулках з молитовниками в руках поспішали в синагогу. Заборонялося працювати, будь що робити. То ж діти гоїв (не євреїв) особливо з бідних родин залюбки запалювали піч, чи плиту за декілька грошей (копійок). Володимирчанам добре запам’ятались китайські комівояжери (коробійники), як з лоток, чи коробок тримали на 7 (перекинуті через плече) заходили в оселі містян і пропонували купити колоніальні товари. Діти радо зустрічали комівояжерів дивуючись їхнім товарам та національному одягу. Жінки віддавали перевагу виробам з натурального китайського шовку.

Спогади записала Федосєєва С.А.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Вересень 2018 (2)
Липень 2018 (7)
Червень 2018 (5)
Травень 2018 (4)
Квітень 2018 (5)
Березень 2018 (3)
^