dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 231
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 4-11-2020, 14:35
4-11-2020, 14:35

Без хідників та бібліотек. З чим Володимир увійшов в ХХ століття?

Категорія: Історія

Без хідників та бібліотек. З чим Володимир увійшов в ХХ століття?На шляху до ХХ ст., світ прагнув змін. Країни проводили реформи, прагнули задовольнити інтереси всіх верств населення. Все більшим захистом держави користувалася приватна власність, гарантувалась свобода підприємництва та ті чи інші ініціативи.
Світовим центром науки і культури була Європа. Нові відкриття швидко запроваджувалися у виробництво, покращувалася медицина, прогресувала наука і все більше задовольнялися потреби населення. Та не скрізь…
Володимир-Волинський залишався під окупацією Російської імперії, яка лише двайливо нарощувала кількість військових, забуваючи про тротуари, дороги, громадські вбиральні, а найбільше про промисловість.
Як згадує Олександр Цинкаловський у своїй книзі «Княжий город Володимир»: «За російських часів місто Володимир довго було забуте, брудне, без мощених шляхів, хідників, і лише численні гарнізони, які Росія тримала на пограниччі Австрії, почали згодом оживляти місто і його торгівлю. Ожило воно головно з 1908 рокку, коли побудовано воєнну залізницю, що сполучала Володимир з Ковлем…»
Інформація до новини
  • Просмотров: 330
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 26-10-2020, 10:45
26-10-2020, 10:45

Коцюр, Ганджаба, Домбрувка та Шельонт – топоніміка у працях Олександра Цинкаловського або села яких більше нема на карті Володимир-Волинського району

Категорія: Історія

Коцюр, Ганджаба, Домбрувка та Шельонт – топоніміка у працях Олександра Цинкаловського або села яких більше нема на карті Володимир-Волинського районуЧас безжально постирав хутори, фільварки та навіть цілі села на мапі Володимир-Волинського району, не жаліючи ні дорогих панських будинків, ні мальовничих вуличок, ні навіть величавих костелів та церков. І все це в наслідок печальних сторінок України, адже саме політичні процеси стали основними рушіями змін не лише на краще, а й на гірше.
Олександр Цинкаловський у своїй праці «Стара Волинь і Волинське Полісся», залишив для нашого покоління величезний скарб, поєднавши в книзі топоніміку, географію, історію і навіть економіку. І хоч вже пройшло більше сотні літ (краєзнавчий словник охоплював період до 1914 року), на карті Володимирщини ще гордо несе свої води річечка Гнида, що бере початок біля села Гряди Іваничівського району, а тоді села Калусів –польської колонії (нині не існує), та вже ледь животіючи дотягується ще до могутнього Західного Бугу. Але навряд чи хто вже згадає де колись був Лизаветин чи Зигмунтівка. І лише Жабка в Ківерцівському районі може похвастатись, що трохи виросла в розмірах, якщо в кінці ХІХ ст. там було 128 жителів, то зараз 239. Жабчани ніколи не мали церкви. І протягом віків побудувати церкву було їхньою мрією. Мрія збулася 27 грудня 2015 року. У селі Жабка відкрили храм на честь великомученика Юрія Переможця. [4]
У двотомнику Олександра Цинкаловського є безліч корисної та цікавої інформації. Працюючи з метеріалами, для мене було головним не тільки знайти щось невідоме мені чи пересічному громадянинові, а й частково продовжити його роботу. Я обрала для себе список сіл Володимирського повіту. Це топоніми, яких зараз нема на карті, подекуди їх назви кумедні та цікаві. Я позначила їх на карті сучасного Володимир-Волинського району (хоча є й місця лише приблизні) та частково знайшла інформацію, про те, що сталося з цими населеними пунктами і чому вони зникли.
Інформація до новини
  • Просмотров: 292
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 2-09-2020, 12:39
2-09-2020, 12:39

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина шоста

Категорія: Історія

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина шостаВулиці, наче маленькі струмочки міської забудови, поховалися за розкішними кронами величних дерев. Де вони, ті Трактати Легіонів, вулиці Городецькі, Криволуцькі, Домініканські, Шинкарські… Де ті міщани, що походжали між чепурними будинками, запрошували до себе гостей, відвідували вистави та різноманітні клуби? Де ті дерева, що берегли в собі згадку минулих віків? Роки, що пролетіли з вихором війн, незгод, голоду та болю, нещадно стерли старе обличчя міста, принісши натомість чужу пропаганду, ворожу владу і розпач. А за цією бідою ще одна – жорстока війна, котра перемолола чи не все населення міста. Хтось вижив, а хтось навіки лишився у величезній ямі далеко на околиці міста. Сусідні будинки порожніли… товарні вагони везли лікарів, вчителів, господарів у жорстоку даль, щоденні розстріли обривали чиюсь молоду неписану долю, а натомість їхні будинки наповнювалися чужими речами, чужими людьми… Тож шоста наша розповідь, про міщан, які покинули рідний Володимир, чи то в пошуках кращої долі, чи загинули від рук тоталітарних режимів.
Інформація до новини
  • Просмотров: 201
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 23-07-2020, 14:12
23-07-2020, 14:12

Володимиру 1032 роки!

Категорія: Історія

Володимиру 1032 роки!Минуле і майбутнє – наче два різні віддалені світи, що ледь зв’язані тонкою ниткою, що рветься, плутається й зникає. Життя, що біжить на зустріч не завжди складається з щасливих моментів. Не маючи власної держави – українці пережили чимало окупацій, втратили сотні, а то й тисяці матеріальних, культурних цінностей, поклали завелику кількість власних жертв, аби нарешті достукатися до бурхливого світу з єдиною метою – ми нація нескорених!!!
Тож відмічаючи 1032-гу річниці від перщої згадки про місто Володимир, пропонуємо поглянути, як змінилося населення міста, його етнічний склад! Олександр Цинкаловський у книзі «Княжий город Володимир» наводить статистичні дані перепису населення за 1931 рік. Населення міста Володимир нараховувало 27. 177 осіб, з них – 10.402 євреї, 11.210 поляків, 5025 українців, 283 росіяни, 246 німців, та 7 інших національностей.
Інформація до новини
  • Просмотров: 270
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 16-06-2020, 12:00
16-06-2020, 12:00

Вільнопрактикуючі лікарі,сирітський суд та князь Святополк-Четвертинський. Чим жило місто у 1893 році?

Категорія: Історія

Вільнопрактикуючі лікарі,сирітський суд та князь Святополк-Четвертинський. Чим жило місто у 1893 році?Повітовий предводитель дворянства - камер-юнкер Двору Його Імператорської Високості, кол. ас. Сергій Володимирович Князь Святополк-Червертинський. Письмоводитель (діловод) - вакансія.

Дворянська опіка:
Повітовий предводитель дворянства - камер-юнкер Двору Його Імператорської Високості, кол. ас. Сергій Володимирович Князь Святополк-Червертинський.
Засідателі: надв. рад. Олександр Романович Фотінський, н.ч. Яків Іванович Харкевич. Діловод - н.ч. В'ячеслав Павловський.

Тюремний відділ:
Повітовий предводитель дворянства - камер-юнкер Двору Його Імператорської Високості, кол. ас. Сергій Володимирович Князь Святополк-Червертинський.
Директори: тит. рад. Омелян Миколайович Дверницький, товариш прокурора над. рад. Микола Олександрович Толпига, над.рад. Василь Нилович Браун, дворянин Лев Флоріанович Кржмовський, над. рад. Іван Андрійович Кошельов, повітовий лікар, над. рад. Олександр Олександрович Кізо.
Начальник тюремного замку - кол. реєс. Митрофан Андрійович Кіхно.
Інформація до новини
  • Просмотров: 299
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 4-06-2020, 15:07
4-06-2020, 15:07

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина п'ята

Категорія: Історія

Якщо на мить заплющити очі і уявити яким міг бути Володимир, то можна відверто зізнатися, що він був різнобарвним. Маленкі чепурні вулички, що тонули в бузкових алеях, вабили до себе, по правді сентиментальне і ностальгічне населення. Бо тут, на краю України, втікаючи від більшовицької влади, опинилися ті, чиє життя висіло на волосині, і ті, чиє життя набирало нового розмаху. Так, тут була Польща, що несла собою чужу культуру, але десь там по кутках, все таки проростали українські паростки свободи. Тож п’ята наша розповідь буде про жінок, які вочевидь, мали вище походження, але безжальна історія сколихнула їхнє розмірене життя.

Жіноче училище Олени Біньковської

Про цю загадкову жінку співробітникам заповідника «Стародавній Володимир» розповіла Сусанна Володимирівна Мерзлова, онука Даміана Герштанського. Олена Біньковська на свої кошти утримувала чотирирічну гімназію для дівчаток у Володимирі-Волинському.
Інформація до новини
  • Просмотров: 500
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 5-03-2020, 10:25
5-03-2020, 10:25

Спогади про директора гімназії ім. Коперника Леона Кіселя

Категорія: Історія

Спогади про директора гімназії ім. Коперника Леона КіселяЛеон Кісель народився 3 квітня 1889 року в Оструві Галицькому поблизу Перемишля (нині село Острів у Польщі в гміні Перемишль Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства) у великій, збіднілій дворянській родині. У Перемишлі він закінчив молодшу школу з відзнакою. У 1917 році отримав диплом середньої школи та поступив на юридичний факультет Львівського університету імені Яна Казимира (Львівський національний університет імені Івана Франка).
Брав участь у війні проти українців в битвах за Садову Вишню, Угри та Любінь Велький (знаходилися у складі ЗУНР). Був поранений. Перейшовши через річку взимку, дістав запалення легень, а тому був звільнений з військової служби у серпні 1919 року. Брав участь у війні з більшовиками, як доброволець в 1920 році. Нагороджений пам'ятною медаллю за війну 1918-1921 років.
Восени 1920 року продовжив навчання на філософському факультеті у Львові. А також закінчив польську філологію в 1927 році, доктор філософських наук “Pan Podstoli wobec Monitora”. Готуючи докторську дисертацію для університетської стипендії, почав викладати на Волині. Спочатку завідував гімназіями в Рівному, Здолбунові, а у 1934 році прибув в Володимир-Волинський де очолив Державну гімназію імені Миколи Коперника.
Інформація до новини
  • Просмотров: 430
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 27-02-2020, 14:42
27-02-2020, 14:42

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Четверта частина.

Категорія: Історія

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Четверта частина.Міжвоєнний Володимир був гарним, він красувався вишуканими цукернями, брендовими магазинами і маленькими продуктовими крамничками. Адвокатські контори, чепурні аптеки та перукарні відкривали перед міщанами свої двері. Володимир був справжнім європейським містом.

Цукерки від Луціана Ковальського

Цукерня Луціана Ковальського у Володимирі була найбільшою за розмірами по цілому тогочасному Волинському воєводству. Знаходилась вона по вулиці Фарній, 24. Міщани могли тут придбати торти, тістечка, шоколад, морозиво, какао, каву, чай, алкогольні напої. Були й цукерки власного виробництва. В приміщенні цукерні можна було почути радіо, яке на той час було не всім доступне, як сьогодні. Також щоденно в цукерні грав місцевий оркестр, який виконував популярні композиції, були тут і танці. Оркестр можна було почути із 18 до 23 години, як в будні, так і вихідні дні. Місцеві старожили згадували, що часто біля цукерні можна було побачити малечу, яка наче «застигала» біля вікон цукерні, адже цукерки та тістечка з вітрин зачаровували кожного своїм апетитним виглядом.
Інформація до новини
  • Просмотров: 618
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 10-01-2020, 14:52
10-01-2020, 14:52

Поштово-телеграфна контора, двокласне училище та фотосалон «Ісько і Бергер». Яким був Володимир-Волинський у 1898 році?

Категорія: Історія

Поштово-телеграфна контора, двокласне училище та фотосалон «Ісько і Бергер». Яким був Володимир-Волинський у 1898 році?Рухаючись нестримно до ХХ століття, Володимир-Волинський розвивася, як і вся Волинь, доволі повільно. Зростало міське населення. У 1897 році в місті проживало 9883 особи. Але для більш повної реконструкції історичного обличчя міста важливим є соціальний склад міського населення. У 1897 році у Володимирі-Волинському проживало 473 дворянина, 105 представників духовенства, 52 купці, 7329 міщан, 1466 селян, 56 іноземних підданих і ін.

У 1898 році міським головою був відставний штабс-капітан Михайло Григорович Баклашов. Членами міської управи були міщанин Дем’ян Степанович Косинський і міщанин Фрументій Осипович Каркушевський, секретар – християнин Адольф Осипович Солярський.
Інформація до новини
  • Просмотров: 458
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 26-12-2019, 11:56
26-12-2019, 11:56

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина третя

Категорія: Історія

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина третяІсторії цих родин списані наче з книги, овіяні таємницями, що з роками обвінчалися домислами, переказами і зайвими словами. Хочеться розповісти про них, бо вони герої свого часу, вони творці нашого міста – розумні, інтелігентні і безстрашні. Ми ходимо вулицями, названими їхніми іменами, і подекуди не знаємо за, що їм така честь і шана. Тож третя частина нашої розповіді про українців, які боролися за незалежність і віддали своє життя за вільну Україну.

Коханські на повстанській стежці
Родина Коханських одна з небагатьох, яка в часи окупації виступала за самостійну Україну. У сім’ї Степана та Тетяни Коханських було троє дітей: син Іван, доньки Олена та Галина. Проживали в с. Острівок Володимир-Волинського району.
Іван Коханський на псевдо «Денис» народився 20.07.1910 року. Член ОУН з 1929 року. Повітовий провідник ОУН Володимирщини з 1936 року. Заарештований польськими поліцаями у 1936 році, як комендант УВО (Українська Визвольна Організація) та засуджений до 7 років закритої в’язниці. Ув’язнення відбував на території сучасної Польщі. Перебуваючи в жахливих умовах, захворів на туберкульоз. Восени 1939 року у наслідок захоплення німцями Польщі, українські в’язні, в тому числі і Коханський, були звільнені. Іван Коханський повернувся додому з важкою відкритою формою туберкульозу. Його друзі, не гаючи часу, відправили хворого Івана в Кричанський санаторій «Наш дім». У Кринці (нині курортне місце в Новосондецького повіту Малопольського воєводства) він і помер від туберкульозу. Там же і похований.
Назад Уперед

Хмарка тегів

Архів новин

Листопад 2020 (3)
Жовтень 2020 (1)
Вересень 2020 (4)
Серпень 2020 (3)
Липень 2020 (4)
Червень 2020 (4)
^