Головна > Культура > Писанка, як символ життя

Писанка, як символ життя


26-04-2019, 10:43. Разместил: orusia voznuk
Старі люди говорять: «Як в народі перестануть писанки писати і «гріти Діда»..., тоді і кінець Світу настане».
Історія писанки починається з далекого минулого, коли вона була важливим елементом різноманітних обрядів і ритуалів. Писанка тісно пов'язана з релігійними віруваннями та уявленнями наших далеких предків про створення світу, з родючістю і поклонінням йому, з урочистими ритуалами, пов’язаними з річним циклом відродження природи і оспівуванням її сил.
Писанка, як символ життя

Яйце є символом початку, символом нового життя, відродження, таке значення відомо було всім народам в давнину, таким воно залишилося і до сьогодні. Малюнки древніх писанок повторюють мотиви мальованої кераміки трипільської культури. Використання і виготовлення писанок було характерним саме для етнічних груп слов'ян, які пізніше отримали назву українці.
Яке ж практичне використання мали писанка і крашанка в релігійному, святковому і буденному житті українців і чому практично зник цей дивовижний вид родового мистецтва і культури у східних і південних регіонах України?

Людей здавна дивувало, як з яйця, як неживого предмету, з’являється життя... Подібно до того, як Земля пробуджується навесні і скидає із себе білу оболонку снігу, як Вода прокидається, ламаючи тверду прозоро-білу кригу, так і курча вилуплюється з твердої білої оболонки яйця, пробиваючи його своїм ще слабеньким дзьобиком. З курячого яйця народжується провісник ранішнього Сонця і Ранньої Зірниці. Півня в народі вважали символом Бога-Сонця: навіть в українській народній загадці "Сидить півень на вербі, спустив коси до землі» - відгадка - Сонце з променями.
З яєць вилуплювалися птахи — споконвічні тотеми українського народу і зв’язківці між людьми і Раєм, де спочивають душі наших предків. За давніми віруваннями вони щовесни приносили вісточку від предків, а в дзьобах приносили душі дітей, які в цьому році повинні були народитися. За кількістю лелек у народі гадали про кількість майбутніх немовлят. До нині збереглося повіря про лелеку що приносить у дзьобі немовля.
Також з яйця народжувалися і господарі підземного царства — плазуни і змії, яких очолювала Змія-Царівна в золотій короні. Вихід усіх жителів підземного царства на поверхню землі був причиною святкування в українському народі в дохристиянські часи Благовіщення — свята Матері-Землі. Саме з цього дня в народі починали обробляти землю.
У релігійних традиціях багатьох народів є легенди про створення Землі і Всесвіту з яйця. У нас подібні легенди не збереглися, але відгомін таких переказів є у багатьох українських народних казках: «Казка про Яйце-райце», «Казка про Жар-Птицю», «Казка про Курочку-Рябу» та ін. Вміст звичайного яйця нагадував будову світу, яку в різних народах тлумачили по-різному: в одних випадках жовток яйця розглядали як подобу Сонця, білок — як подобу Води, шкаралупу — як Небесну Твердь; в інших випадках жовток означав Землю, білок —Воду, плівка — Хмари, а шкаралупа — Небо. Цікаве повір’я записав А.Афанасьєв: «Орлине Яйце, падаючи в Море, розбивається: нижня частина шкаралупи стає Землею, верхня — Небом, білок — Сонцем, жовток — Місяцем, а що залишилося від Яйця — Зірками».
Побожне ставлення до яйця, його обрядове використання в українських народних святах і звичаях , в родинних святах — родинах, весіллі, у лікувальному і господарському чаруванні українців, дає повне право стверджувати, що в українському народі з писанкою знайомі не одну тисячу років. І досі на землях України знаходять керамічні (глиняні) яйця-брязкальця, які, ймовірно, використовувалися предками українців у весняних обрядах за кілька тисяч років до насадження християнства.
У Львові під час робіт у водозбірнику XV-XVI століть по вулиці Шевській в центральній частині міста на глибині 5,5 м археологи знайшли 500-літню писанку виготовлену на шкаралупі, швидше за все з гусячого яйця. І вона дуже добре збереглася - майже на 90%".
Писанка, як символ життя


Глиняну писанку часів Київської Русі було виявлено археологами в Рівненській області. Розписне яйце збереглося так, ніби було зроблене вчора, але її вік якої складає близько 950 років.
Писанка, як символ життя

Старовинну глиняну писанку датували початком 12 століття
На Волині це перша ціла, настільки стародавня полив'яна писанка. На розписному яйці зображено хвилі - як символ води, і колоски - як символ родючості. Наші предки закладали у писанку сакральний сенс. Всередину клали камінь, потім заліплювали глиною, і виходило "брязкальце", яке, як вважалося, мало магічний вплив.
Писанка, як символ життя

Писанка, як символ життя

У фондах археологічного музею Львівського університету імені Івана Франка зберігаються дві найдавніші писанки періоду Київської Русі приблизно ХІ-ХІІІ століття. Знайдені вони у повоєнні роки, наприкінці 40-х років ХХ століття, у Львівській області, на території давнього Плісненська – слов’янського городища ІХ-Х століть.
Слов’яни шанували яйце, як символ відродженого Життя, символ Багатства, символ Бога. Саме повним яйцем, а колись і писанкою, українські знахарки «викачували» хвороби, освячували зерно для посіву; «билися» крашанками на Великдень, та інші весняні свята. Писанки обносили, як оберіг, навколо хати, поля, череди домашніх тварин, навколо полонин та пасовищ, качали по зелені і закопували в землю на ниві, щоб хліб був повний і не вилягав; підкладали під стріху хати від пожежі,несли до вулика, де знаходилася матка, аби безконечно роїлися бджоли, несли до місця, де телилася корова чи вівця. На писанках гадали на врожай, на здоров’я, на кохання; ними ворожили і причаровували...
Символічне значення писанки складалося з двох складових частин:
1) із значення самого яйця, в якому є живий зародок півня (сонячної птиці);
2) із значення написаних на ньому символічних знаків. Тому писанки ніколи не варили і не вживали у їжу, ними також ніколи не бавилися у «битка» чи «котка», оскільки вони були позначені магічними знаками, пов’язаними з давніми віруваннями, й усвідомлення їх культового значення збереглося аж до XX ст. Відповідно і обрядовий статус писанки був набагато вищий, ніжу крашанки. В Україні існувало два види фарбованих яєць – крашанки і писанки.
Крашанки – варені яйця, зафарбовані в один колір: жовтий, червоний, зелений, синій, фіолетовий, чорний. їх вживали до їжі, коли розговлялися на Великдень, і використовували у великодніх забавах.Писанки – сирі яйця, з нанесеним на них символічним рисунком і зафарбовані у три-чотири кольори.
До нашого часу не дійшли автентичні зразки писанок дохристиянського часу, уявлення про них ми можемо мати, тому що мистецтво писання писанок завжди було і є достатньо консервативним. Люди в давнину вважали, що символічні знаки, які наносили на писанку, мали для людини магічну силу, і писанкарка не мала права вносити зміни у її малюнок, так само як не можна змінювати слів молитви, – це було порушення не тільки канону, але і релігійно-світоглядних законів, які за ним стояли. Отже, століттями в певній місцевості писалися писанки з одними і тими ж орнаментами. Часом деякі писанкарки і додавали до традиційних візерунків свої елементи, як не руйнували загального задуму, а також, оперуючи певним набором символічних знаків, створювали нові композиції. В народній пам’яті залишалися найкращі зразки, які відтворювали з року в рік. Таким чином відбувався розвиток писанкарства.
Процес писання писанок був культовим, тобто це був певний обряд, що починався в Чистий четвер. Крім яйця, особливе символічне ритуальне значення мали й інші речі, які використовувалися при писанні: вода, віск, вогонь, фарби… адже воду для миття яєць і розвення фарб писанкарка повинна була брати непочату, яка має особливу цілющу силу, нести цю воду рано-вранці, не повертаючись назад ,чи по боках, при зустрічі з перехожим не мала вітатися і відповідати на питання, витримуючи повну мовчанку.
Писанка, як символ життя

Важливим був молитовний аспект писанки. Знаки-символи, що зображувались на яйці омовлялися відповідно до змісту, який в них вкладався, наповнювалися внутрішньою енергією, що надавала їм дієвої сили того чи іншого побажання. Писанкарка мала б словом і думкою – формулами-замовляннями «замолити», закріпити магічну силу знаків, бо давні узори – це графічний запис молитви-прохання: про дощ, врожай, про жіночу плідність.
У давнину в Україні писання писанок було оповите особливою святістю, подібно до релігійного обряду, тож жінки та дівчата готувалися до цього наперед. Вони мали вгамувати свої думки, заспокоїтися, не тримати зла на когось, не гніватися. Нечисті помисли, гнів, сварка – все це могло вплинути на писанку, і вона не вдавалася. Для того, щоб писанка вдалася, потрібно бути дуже спокійним, урівноваженим, зосередженим, мати добрий настрій, бо інакше обов’язково щось можна було забути замалювати і таким чином все зіпсувати.Погані думки під час писання могли принести нещастя тій людині, якій вона була пізніше подарована. При писанні обов’язково щось приговорювалося, і то до кожного узору писанки щось своє. Можна було підчас роботи наспівувати веснянки чи гаївки. Не можна було писати писанку на видутому – порожньому яйці і потім дарувати її комусь, це було поганим знаком.
Для писанок брали яйця курей, журавлів, гусей, качок, а також диких голубів. Пізніше почали брати тільки яйця курей, до того ж це мали бути яйця від курей первісток – тих, що несуться перший рік. У разі, коли в господарстві не було півня, яйця господині вимінювали – вони мали бути обов’язково запліднені. У наш час найчастіше використовують яйця курей, рідше гусей і качок. На свята в кожній родині виготовляли різну кількість писанок і крашанок. Це залежало від заможності родини, а також від того, чи були в родині дівчата – що більше було дівчат, то більше писалося писанок. Виготовляли від 12 до 60 писанок, а деколи й більше, і стільки ж крашанок. Крашанки в деяких місцевостях називалися ще «сливками» і їх ,відповідно, не малювали, а «сливили», а в деяких регіонах – ще й «галунками», оскільки до природних барвників додавали галун (алюмокалієві квасці), для того, щоб фарби краще замальовували шкаралупку яйця. Крашанки найчастіше робили червоного кольору, але були й інших кольорів – жовті, зелені, вишневі.
Фарби для писанок отримували з природної сировини. Горщики, в яких готували фарби, повинні були бути новими або призначеними тільки для цього. У давніші часи писанки були сирими, оскільки яйце мало мати життєдайну силу, але з часом писанка втратила такий зміст, і тепер святять лише варені яйця.
Дівчата дарували хлопцям писанки тільки з червоним тлом, що символізувало кохання. Відкрито дарувати хлопцеві писанку було не прийнято. Коли ж все – таки дівчина так робила, то це означало, що вона хоче, аби хлопець її сватав. Не взяти дарованої писанки було великою образою.
Найпоширенішим серед писанкових знаків було "сонце", як центр небесних просторів, як елемент світла й життя. Першими на українських писанках мали бути сонячні та інші космічні знаки - вода, далі — вогонь, а вже потім усі земні символи. Упродовж багатьох століть писанкарі прагнули розміщувати на яйці символи в одному і тому ж порядку. Такі писанки мали певне магічне навантаження. Писанку замовляли і ставили в кімнаті, де сплять, знаючи, що вона відганяє злих духів. Писанку клали у воду, а тою водою вмивалися дівчата, щоб мати гарну вроду.
На писанках зображали дубовий лист і жолудь, або гілочку дуба, що вважалося символом сили богів погоди. Хрест – це символ Дажбога, тобто сонця (якщо глянути на сонце примруживши очі, то побачимо яскравий сонячний хрест). Ще досі в Україні, по селах, аби зупинити град чи грозу, виносять на подвір'я перед хатою лопату й коцюбу та перехрещують їх саме таким хрестом. Доволі часто бачимо на писанках "граблі". Це символ дощу. На Гуцульщині люди вірять, що коли перевернути на сінокосі граблі вверх зубками, то піде дощ. Але чи мають вони таку магічну силу на яйці? Ось розповідь очевидця про пригоди пов’язані з символікою писанок, що трапилися з ним кілька десятків років назад: «Пригадується, як у Кам'янець-Подільському педагогічному університеті на історичному факультеті я провів лекцію з писанкарства, на якій мова йшла про символ "граблі". Опісля ми мали із студентами останню пару — практичне заняття, на якому писали цей символ на яйці. Був ясний сонячний весняний день. Старший викладач історії Борис Кушнір мав неподалік Кам'янця-Подільського в селі велику пасіку і пішов того дня туди брати мед. Зближався полудень, і саме на той час вулики мали би бути розкритими. На цьому факультеті був студент Володимир Михайловський, який дуже не любив цього викладача і завжди хотів йому зробити якусь капость. Отож, закінчується у нас заняття, а Володя каже мені: "Я ще напишу на яйці граблі, аби Кушнірові бджоли змокли..." Всі студенти розсміялися. І ось Михайловський написав граблі. Через хвилю полив рясний дощ. Полив саме тоді, коли у нас закінчувалося заняття і ми виходили з приміщення.
У 1993 році у Франції я експонував велику виставку українських писанок і під час експонування розповідав у виставковому павільйоні про їх символіку. Звичайно, не міг оминути й символ "граблі". Опісля француз П'єр Реві запросив мене до себе в гостину. На той час у Франції вже кілька тижнів не було дощу. П'єр Реві показав мені свою віллу, відтак ми пішли у сад. Разом із нами пішли його приятелі, сусіди, і тут раптом П'єр забідкався, що посадив виноград і мусить його щодня поливати, бо немає дощу, і нараз пригадав. Показує на мене і каже вголос: "О! Українець привіз до нас таку чудову виставку писанок і розповідав, що коли в Україні довго не було дощу, то українці писали на яйці граблі. А я зараз намалюю граблі на піску, і піде дощ..." І — намалював. Французи такі толерантні, але все одно покепкували з П'єра, мовляв, він вірить у старі забобони. Через хвилю нас запросили у вітальню на гостину, вже мають чарки піднімати, тост казати, аж тут до кімнати забігає дружина П'єра Реві, вся мокра, і кричить: "Катастрофа! Пішов дощ!.." Усі виходять на балкон і милуються дощем. Опісля вже ніхто не говорив про бізнес, про урядові справи у Франції, а всі тільки мене запитували: а що то за люди, українці, що вони так вміють собі замовляти погоду? А де та Україна знаходиться: в Африці чи Латинській Америці? А як українці сплять, що вони їдять, що вони роблять, чи багато їх?»
Зараз писанка втратила своє сакральне значення, люди перетворили писанкарство у звичайнісіньке ремесло і почали зображати на яйцях все, що спадає на думку. Природні барвники використовують рідко, перевага надається штучними фарбам, яскравішим. Якщо традиційні писанки мали обмежену кількість барв, що мали чітко визначене магічне призначення: на врожай, на плодючість, на дощ, на кохання, на лікування, на подарунок, на захист від усього лихого і шкідливого; писанки були символічними молитвами, замовляннями й образами, то сучасні писанки нагадують художні картини: кількість барвників необмежена і дуже часто мотиви різних за змістом традиційних писанок зведені вже в одну. Писанкарі хочуть вразити глядачів неповторністю і неподібністю вигаданих візерунків і орнаментів; на писанках вже малюють портрети, пейзажі і навіть детальні картини з народного чи церковного життя та побуту.

Кучерява Романна

Повернутися назад