dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 77
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 6-01-2021, 09:50
6-01-2021, 09:50

Спогади про Новий рік

Категорія: Культура

В рамках проєкту адміністрації ДІКЗ «Стародавній Володимир» «Володимир, яким ми його пам’ятаємо. Людські долі», я написала власні новорічні спогади. Маю надію, що Вам шановні читачі буде цікаво.
Що для мене особисто Новий рік? Найперше, це - очікування дива, а по-друге це - мандарини. Дуже добре пам’ятаю свою першу мандаринку. Я прокинулась новорічного ранку і побачила біля своєї подушки неймовірну яскраво-помаранчеву кульку. Я довго роздивлялась її, а потім взяла і поклала собі на долоню. Кулька була м’якенька і чудово пахла чимось незнайомим, але таким приємним. Намилувавшись, я справедливо вирішила, що це щось їстівне і вкусила її. Шкірка була несмачна, а ось те, що було всередині назавжди стало для мене смаком Нового року. Мені тоді було п’ять років. А в п'ятнадцять я перший раз відчула, що таке багато мандаринів. Була велика весела компанія і для дітей накрили стіл в окремій кімнаті, і принесли цілий пакет мандаринів. Пакет, сам по собі був гарний, яскравий і дефіцитний. А мандарини… це було справжнє Новорічне диво, принаймні для мене.
Мандарини продавались тільки в новорічні свята і були неймовірним дефіцитом. Так само як і апельсини. Загалом все було дефіцитом. Майонез, він тоді продавався в маленьких баночках по двісті грам, горошок, шоколадні цукерки. Шоколадні цукерки в яскравих обгортках мама завжди вішала на ялинку. А ми з сестрою потихеньку ті цукерки виймали, лишаючи пусті максимально наближені до оригіналу фантики. Ще на ялинку вішались такі паперові прапорці з гарними малюнками. Ці прапорці нанизували на нитку і вішали на ялинку як гірлянду. Ще був дощик і сніг. Його робили з маленьких шматочків вати і розкладали по гілкам. З вати робили цілі гірлянди, ніби з маленьких кульок, видовжуючи і скручуючи вату. Ялинка для мене тоді була цілим світом. Я могла годинами розглядати її уявляючи, як мандрую таємничим світом, повним пригод.
А ще були новорічні ранки, куди приходили дід Мороз і Снігуронька. Я завжди бачила, що це звичайні люди перевдягнуті в гарні, часами і не дуже гарні костюми. І тому ці святкові ранки були цікаві лише тим, що сама переодягалася в новорічний костюм, і танцювала біля ялинки. А потім, коли ми стали підлітками, це були вже звичайні молодіжні дискотеки - танці біля ялинки, куди приходив дід Мороз з Снігуркою, часами з бабою Ягою, аби нас привітати. А в десятому ми всі, не вчителі, а учні вирішили зробити не просто дискотеку, а справжній маскарад, де всі обов’язково мали були в костюмах. І нам це вдалося! Якщо не повний костюм то натяк на нього, або принаймні маска були у всіх. Для мене це було неймовірно казково, справжнє новорічне диво. Мама десь дістала чорний сатин, а сусідка пошила романтичний брючний костюм. Замість маски була чорна хустка, що закривала нижню частину обличчя, а у знайомих позичила справжній ковбойський капелюх. Мене не відразу впізнали, навіть вчителі.
Ще одне новорічне диво, це зимовий ліс. Височезні ялини росли навколо хатини, де батьки зі знайомими святкували Новий рік. Я вийшла на прогулянку сама. Мені дозволили, та знаючи мій потяг до мандрів, попросили не відходити далеко, і тримати хатину в полі зору. Сніг рипів під ногами та іскрився в світлі місяця. Ліс був живий, і тиша теж була жива… Мені тоді здавалося, що я потрапила у казку.
Ще одне новорічне диво, це кінофільм «31 июня». Його показали в новорічну ніч. Ми тоді з сестрою та бабусею залишились вдома і зустрічали Новий рік разом з героями цього неймовірного, фантазійного, музичного фільму. Його показали тільки оди раз і тільки через багато років я дізналась, що відразу після першого показу фільм поклали на полицю, бо один з акторів відмовився повертатись до Радянського Союзу і залишився в Америці.
А ще були чудові новорічні поштівки. Їх надсилали рідним друзям та знайомим. Старанно, на звороті відкритого листа – поштівки, виводили найкращою ручкою новорічні побажання. А як хороше було отримувати такі гарні та яскраві поздоровлення.
А якось новорічної ночі, а може це було на старий новий рік ми разом з мамою йшли додому. Ніч була морозяна та місячна наповнена тінями. І ті темні постаті, що з’явилися навколо нас теж спочатку здалися тінями. Роздивившись я побачила багато людей, в дивних костюмах і з рогами. Вони підходили все ближче оточували нас розмахували руками і моторошно сміялися. Я злякалася, але не за себе, а за маму. Я почала відштовхувати їх і кричала, щоб вони забиралися геть. А вони сміялися, і мама теж сміялася. Так я вперше зустріла «перебіранців» і розпочала знайомство з українськими новорічними обрядами та звичаями.

Спогади записала Федосєєва Світлана
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Січень 2021 (4)
Грудень 2020 (2)
Листопад 2020 (3)
Жовтень 2020 (1)
Вересень 2020 (4)
Серпень 2020 (3)
^