dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 159
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 19-12-2019, 11:11
19-12-2019, 11:11

Легенда про Трон

Категорія: Культура

Це було так давно, що пам'ять замело снігами часу. Жорстокі та підступні вороги взяли місто Володимир в облогу. Сміливо боронилися воїни, мужньо зносили голод і спрагу жінки та діти. У цей важкий час до князя прийшов дивний чоловік. Його очі були кольору грозового неба, а волосся біле, як перший сніг.
- Вітаю тебе, князю, - прямо дивлячись у вічі правителю, сказав чоловік.
- Чого тобі? Кажи швидше, я поспішаю!
Князь був змучений, його одяг був просякнутий потом і кров'ю.
- Я хочу подарувати тобі трон, - сказав невідомий.
- Для чого він мені, чоловіче? Хіба ти не бачиш, що коїться навколо? Нам потрібні мечі та стріли і руки, які б ними боронилися. Тож якщо ти не коваль і не воїн, то краще йди геть і не заважай!
- Не поспішай, князю, відмовлятися від мого дарунку. Доки ти сидітимеш на цьому троні, на твоїх землях пануватиме мир і добробут, а жоден тать не зможе перетнути кордонів твоєї землі. Але сам я не зможу впоратись, я потребую помічників.
- А я потребую воїнів на стінах, - відрізав князь, - тому жодного з них я тобі дати не можу. Навіть жінки допомагають у бою.
- О ні, князю, ті, хто мені потрібні, не стоять на валах. Накажи привести дітей, кращих помічників мені й не треба.
Здивувався князь, проте віддав наказ. Зібрав незнайомець дітей і зник у підземеллі. Матері вже почали, було, тривожитися, аж раптом чоловік з'явився біля князя знову, а навколо нього юрмилися щасливі дітлахи.
- Приймай роботу, княже! – промовив чоловік.
- А де ж вона? У палатах?
- Ні, княже! Придивись уважно. Он там, серед дерев, стоїть твій трон.
- А чи не завеликий твій подарунок? Чи ти, часом, не помилився з розрахунками?
- Ні, княже. Цей трон так само величний, як твоя слава, як твоє велике серце, відкрите для людей, як твоя велич, про яку складатимуть легенди.
- І що ж тепер?
- Спробуй, княже. Сідай.
Князь умостився на великому дерев'яному троні, торкнувся химерних візерунків, що прикрашали його. Гладеньке дерево було приємне на дотик. Князеві раптом стало так добре і затишно, наче в дитинстві, під захистом батька і предків. Та й самі предки, здавалося, стояли прямо за спинкою трону, аби дати силу, упевненість і мудру пораду. Уперше за довгий час князеві стало спокійно та хороше на душі.
У цю мить прибіг воїн і схилився перед володарем.
- Князю, щось дивне коїться біля мурів! Вороги раптом припинили наступ і кинулися врозтіч! Вони тікають, княже! Тікають!
- Певно, це якась військова хитрість, - зсунув брови князь, аж раптом другий воїн прибіг зі звісткою, що під ворітьми стоїть гонець із ворожого стану.
- Приведіть його сюди, але пильнуйте, - наказав князь.
Прибулець на мить вражено завмер перед троном, а тоді опустився на одне коліно.
- Княже, я тут, аби укласти з тобою мир, - схвильовано почав він. – Ми вражені хоробрістю захисників міста, проте могли б воювати і далі. Але ми не воюємо з духами…
- Ціную твою щирість, - вагомо зронив князь. – Продовжуй.
- Ми збирали сили для останнього наступу і чекали сигналу воєначальника. Проте замість цього раптом почулися крики. Наші воїни злякано дивились на небо. Хмари над містом непомітно набули дивних обрисів, ніби велетенські воїни на небесних конях стали над валами. Жодна наша стріла не долітала до цілі. Небесні воїни рушили в наш бік, і тут кожен відчув такий жах, якого ніколи в житті не відчував. Усі ми загартовані боями, бачили кров та смерть, але це було щось надзвичайне, і протистояти небесному війську не зміг би жоден із нас. Страх і досі хлюпочеться у моїх жилах, тому благаю, княже: відпусти нас з миром, а ми ніколи не повернемося на твій поріг, ще й іншим закажемо.
З цими словами він простягнув князеві сувій із договором про мир.
- Ну що ж, - суворо мовив князь, - повертайтеся додому, але пам'ятайте, що смерть завжди чатуватиме на тих, хто прийде до нас зі злими намірами!
Коли гонець зник за ворітьми і вороже військо вирушило геть, над валами прокотилася хвиля радості. Люди плакали і сміялись, обіймали однин одного і не могли повірити своєму щастю. Коли останній із ворожих воїнів зник за пагорбом, князь наказав готувати урочисту учту.
- Ну що, княже, задоволений ти моїм дарунком? – запитав майстер.
- Я й досі не можу повірити в це диво, - мовив князь. - Але як тобі це вдалося? І для чого тобі були потрібні діти?
- Мої маленькі помічники полірували кожну п'ядь цього трону, але не просто так, а вкладаючи в кожен рух свою душу, усю дитячу віру в гарне майбутнє своєї землі, з побажаннями миру та щастя своїм рідним, друзям, містянам, своїй землі і тобі, княже. А в дитячих бажаннях, щоб ти знав, – велика сила майбутніх звершень.
- О, тоді я мушу подякувати кожному маленькому помічнику, - мовив князь і рушив до гурту. Загадковий майстер подивися услід володарю, усміхнувся, притулився до дерева і раптом зник. Але ніхто цього не помітив.
Увечері, при світлі вогнищ, коли люди святкували перемогу, раптом почувся якийсь крик. Урвались пісні та розмови, і всі кинулися до трону. Біля його підніжжя качався у траві якийсь чоловік. Він рвав на собі волосся, їв траву і реготав. Важко було в ньому впізнати воєводу, котрий з якихось тільки йому відомих причин захотів посидіти на троні. Та ледве він торкнувся трону, як божевілля накрило його, і темрява навіки поглинула його розум. Усі почали шукати майстра, але не знайшли. У метушні ніхто й не помітив, як зник і сам трон.
Кажуть, що княжий трон з'являється в годину лихоліть, коли страшна небезпека чатує на жителів міста і в країні панує чорна безвихідь. Коли на ньому сяде гідний правитель, то повернеться княжа велич, мир і добробут запанують повсюди, а нова Україна стане такою величною, що про неї складатимуть легенди…

Легенда про Трон

Федосєєва Світлана, завідувачка сектору обліку, паспортизації
та наукових досліджень адміністрації ДІКЗ "Стародавній Володимир"
Фото: Іван Дуда
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Січень 2020 (4)
Грудень 2019 (6)
Листопад 2019 (3)
Жовтень 2019 (5)
Вересень 2019 (3)
Серпень 2019 (1)
^