dle 9.7 8DLE
 
Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" » Прилетіла ластівонька або бажаємо щастя в Новому році!!!
Інформація по новині
  • Переглядів: 1102
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 26-12-2013, 16:00
26-12-2013, 16:00

Прилетіла ластівонька або бажаємо щастя в Новому році!!!

Категорія: ---

Прилетіла ластівонька або бажаємо щастя в Новому році!!!Коли на землю спадає перший сніг, ми розуміємо, що зовсім швидко закінчиться старий і прийде Новий рік. Коли я згадую це веселе новорічне свято, то ніби відчуваю запах ялинки, змішаний з пахощами мандаринів та cалату олів’є. А ще були цукерки на ялинці, і горіхи, в сріблястих обгортках з цукерок чи шоколаду, і шматочки вати, і серпантин….
Новий Рік найулюбленіше свято дітей і дорослих. Його з нетерпінням чекають у кожному домі, до нього довго і ретельно готуються. В кожній оселі встановлюють ялинки, прикрашають їх різнокольоровими кульками і гірляндами. А ще бажають всім щастя і всіляких гараздів, та дарують подарунки.
Традиція святкувати Новий бере свій початок у Месопотамії. Вчені вважають, що самий перший новий рік був відсвяткований в третьому тисячолітті нашої ери. Землеробські роботи у Межиріччі розпочиналися наприкінці березня, після того, як прибувала вода в Тигрі і Євфраті. Урочисті ходи, карнавали та маскаради тривали протягом дванадцяти днів. У цей час заборонялося працювати і вершити суди.
На наших землях у ті прадавні часи, новий рік також розпочинався навесні, в березні. Свято співпадало з відродження природи і було також приурочене до початку землеробських робіт. Зима втекла – отже, настав новий рік. Точно сказати, як святкували Новий рік наші далекі предки, не можуть жодні історичні джерела, але найімовірніше його пов’язували з появою нового місяця та святкували в переддень весняного рівнодення, називаючи „Новим Літом”. Про те, що березень символізував початок нового року та нового життя, говорить і давній звичай у березні влаштовувати врочистий обід - «тризну» - на честь померлих родичів. Під час тризни оспівували кінець зими, палили солом'яне опудало, що символізувало зв'язок навколишньої природи з життям людини. Ми і нині приблизно в цей час, пооминаємо своїх померлих родичів, проте не завжди в березні, бо зараз цей день особливого поминання мертвих, пов'язаний з Великодніми святами.
Ми дуже сильні в своєму віруванні і поклонінні культу предків та солярному культу. Сьогодні на Маланки обов’язковою ритуальною стравою також є млинці, що також є солярною символікою. Навіть спалювання дідуха, який приносився в хату на Святвечір, був як своєрідні запросини духів померлих предків на гостину. А в Новий рік після спалювання дідуха разом з димом духи піднімаються у вирій.
Березневе святкування нового року підтверджують і назви місяців, які до сьогодні збереглися в романських та деяких слов’янських мовах. Наприклад, «September» (вересень) у перекладі означає сьомий, а «Decеmber» (грудень) — десятий. Російська мова також відображає десятимісячний річний цикл, запозичивши латинські назви місяців. Прилетіла ластівонька або бажаємо щастя в Новому році!!!У Стародавньому Римі рік мав 304 дні і поділявся лише на десять місяців, першим з яких був березень. Згодом імператор Нума Помпілій додав ще два місяці – «Ianuarius» (січень) на честь бога світла Януса та «Februarius» (лютий) на честь бога сонця Феба, а Юлій Цезар ввів новий календар (юліанський). За цим календарем Новий рік наставав в перший день січня. Бог Янус мав два обличчя. Одне з яких було звернене в минулий рік, а друге в новий, майбутній. Перший новорічний день римляни вважали дуже важливим, тому саме в цей день починали, важливі справи. Цього ж дня було прийнято вітати одне одного та робити подарунки. За однією з легенд, Юлій Цезар у новорічний вечір звільнив одного зі своїх рабів за те, що той побажав йому пожити в новому році довше, ніж у старому. “Це найкурйозніше побажання щастя за роки існування людства!” — вигукнув Цезар.
Юліанський календар прийшов до нас разом із християнством. 1 березня офіційно став днем Нового року, оскільки, за церковними переказами, відповідав даті творення світу. У народі цей день відомий як день преподобної мучениці Євдокії або, «Явдохи» ( зараз це 14 березня). Особливих святкувань цього дня не було, але вся діяльність людини була пов’язана із закликанням достатку на рік. «Під Явдоху» городники сіють розсаду капусти, вірячи, що вона вже не буде боятися морозів. Господарі вгадують урожай, садівники зрізують сухе верховіття овочевих дерев, щоб дерева краще родили і щоб на них нечисть не заводилась. В цей день повертаються з вирію ластівки.
Прилетіла ластівочка,
Сіла, пала на віконечко.
Щедрий вечір,
Добрий вечір,
Добрим людям
На здоров’я...
Ця дитяча щедрівочка прийшла до нас саме з тих далеких часів.
Митрополит Феогностій 1342 року на вимогу грецьких церковників змушений був розповсюдити суворий циркуляр, згідно з яким усіх слов’ян зобов’язували святкувати Новий рік тільки у вересні. В 1492 р. за указом Великого князя московського Василя Дмитровича велено було святкувати Новий рік з 1 вересня, після закінчення сільськогосподарських робіт. Бо саме тоді час Ісус Христос після хрещення та спокус дияволом в пустелі почав проповідування Царства Господнього, засвідчивши цим виконання всіх пророцтв Старого Заповіту та початок Нового. А перша проповідь Ісуса відбулась під час іудейського свята жнив, яке відзначається з 1 до 8 вересня.
Зламати віковічні традиції було нелегко, і ще досить довгий час люди 1 березня святкували “цивільний” Новий рік, а 1 вересня, той що визначений на основі біблійних текстів.
1 вересня (14 за новим стилем) наші предки святкували день Преподобного Симеона Стовпника — «Семена», який символізував прихід нового року. Цього дня ще в козацькій Україні на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коня. Від святкування Нового року 1 вересня і пішло поняття “бабиного літа”. У перший тиждень вересня починалися “жіночі” роботи – господині м’яли прядиво, шарпали і чесали льон, налаштовували ткацькі верстати для виготовлення полотен. Літо було часом чоловічої роботи, а початок вересня – жіночої. На честь свята прийнято було прикрашати стрічками берізку – найулюбленіше на Русі дерево. Святкували урочисто – родичі збиралися в будинку глави сімейства, накривалися столи і за трапезою чекали півночі. Опівночі лунав гарматний постріл, починали урочисто дзвонити дзвони, люди вітали один одного, триразово цілувалися і бажали один одному всіляких благ в Новому році.
У той же час тут, де ми з вами нині живемо, на землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше — Речі Посполитої,з 1362 року початок Нового року святкували 1 січня, і літочислення велося «від Різдва Христового». Це наочно засвідчують, скажімо, Літопис Самовидця та інші козацькі літописи й документи тих часів. Що цікаво: деякі автори, які жили на Лівобережжі в другій половині XVII століття, наводять у дужках дату «від створення світу» – очевидно, щоб було зрозуміло московитам, адже Гетьманщина на автономних засадах тоді увійшла до складу Московського царства, але, як бачимо, зі своїми звичаями і своїм календарем.
Із впровадженням Папою Римським Григорієм XIII 4 жовтня1582 року нової календарної системи, що одержала назву григоріанської, або «нового стилю», всі європейські народи переходять на святкування Нового року 1 січня. Православна ж церква, хоча й визнала неточність юліанського календаря, однак відмовилася переходити на григоріанський через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з єврейським або наступає раніше, що заборонено «Апостольськими правилами». Прилетіла ластівонька або бажаємо щастя в Новому році!!!Російська імперія, до якої входила і значна частина українських земель, була чи не єдиною країною зі старим літочисленням. Щоб якось уникнути цієї розбіжності, Петро І переніс Новий рік з вересня на січень. 20 грудня 1699 року барабанний бій скликав люд на Червону площу і був зачитаний царський указ: “Через те в Росії вважають Новий рік по-різному, з цього числа перестати дурити голови людям і вважати Новий рік не з 1 вересня, а з 1 січня нинішнього 1700 . І на знак того доброго починання і нового столітнього століття в радості один одного вітати з Новим роком, бажаючи в справах благополуччя і в родині благоденства … ” У той час люди вірили, що, прикрашаючи новорічну ялинку, вони роблять злі сили добрішими. Вже давно про це забуто наступними поколіннями, але ялинка — як і раніше залишається головним символом новорічного свята.
Серед українського селянства аж до початку XX ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. і те, що зустріч новорічного свята впливає на долю всього року. Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж вдавалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: "Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю" – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо.
На початку ХХ століття в Україні Новий Рік вважався додатком до Різдва. Тоді день народження Ісуса Христа святкували за старим календарем – 25 грудня. Тож і ялинку наряджали саме до Різдва. Поставити деревце вдома – було задоволенням не дешевим. Його вартість становила від 10 до 20 рублів. А ще доводилося витратити по 1-2 рублі за скляні іграшки, що на той час було досить дорого. Однак прикрашати ялинку минулорічними іграшками вважалося несмаком. При цьому звичай з деревцем більше прижився в містах, так само як і святкування Нового року. А Дід Мороз тоді приходив лише до дітей і без снігурочки. Стіл у містах, накривали щедро. Запивали все це справжнім французьким шампанським. 1 січня вважалося вихідним днем, аби гуляки могли трохи відпочити. Хто був багатший, продовжував канікули за кордоном. На той час в Францію чи Італію можна було з'їздити за 100 рублів. У передвоєнні роки у Володимирі казали, що це громадянський Новий рік і його святкує весь світ, розповіла Наталя Назарівна Цинкаловська – Грабарчук. Але головним святом було звичайно Різдво. Цікаво, що українці не знали міфологічного персонажа, який символізував би Новий рік, подібного до Пер Ноеля чи Санта Клауса. В українських казках і демонології зустрічається такий фольклорний персонаж, як Мороз, Морозко, Морозенко – старий лисий дід із великими червоними губами, крижаними бурульками під носом, проте його не пов’язували з Новим роком. Аж до ХХ століття…Прилетіла ластівонька або бажаємо щастя в Новому році!!!
Після революції 1917 р. під заборону потрапили святкування й Різдва і Нового року, прикрашені ялинки були оголошені пережитком минулого. У 30-х роках наступила невелика ідеологічна “відлига” та Новий рік знову дозволили святкувати, а, починаючи з 1943 року ялинки повернулися в будинки радянських громадян. Це єдине не комуністичне свято в країні, тому 1 січня було робочим днем «Відіспатися» компартія дозволила лише в 1947 році. Приблизно в цей час в Діда Мороза зявилася снігурочка. У своїх привітаннях вони обов'язково мав хвалити КПРС.
Лише у 1918 році на землях Східної України впроваджується григоріанський календар, а Новий рік знову починає збігатися з європейським. Але оскільки православна церква відмовилась переходити на новий стиль, усі нерухомі церковні свята та Новий рік продовжують святкуватися за юліанським календарем.
Традиційне ж, народне святкування Нового року в Україні мало під собою таке глибоке релігійне та звичаєве підґрунтя, що люди не могли відмовитися від старовинного обряду прадідів та продовжували святкувати Новий рік між Різдвом та Водохрещам, не 1, а 14 січня. Саме це свято зберегло усю традиційну обрядовість та релігійно-культовий зміст, який передавася з покоління в покоління. Так з’явився в Україні Старий Новий рік.


Світлана Федосєєва,
завідуюча відділом обліку,
паспортизації та наукових досліджень
ДІКЗ "стародавній володимир"
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

^