dle 9.7 8DLE
 
Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" » Церква св. Параскевії П’ятниці у Володимирі
Інформація по новині
  • Переглядів: 1604
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 7-11-2013, 14:18
7-11-2013, 14:18

Церква св. Параскевії П’ятниці у Володимирі

Категорія: ---

Церква св. Параскевії П’ятниці у ВолодимиріДень великомучениці Параскеви святкують 10 листопада (28 жовтня за старим стилем). За церковним переказом, батьки святої довго не мали дітей. Щоп'ятниці вони зверталися до Бога з молитвою, постували і народилася в них донька. Назвали її Параскевою, у перекладі з грецької — П'ятниця. Бо цього дня дитина з'явилася на світ. Свята Параскева завжди мала у православного народу особливу любов і шанування. На іконах зазвичай зображали мученицю суворою подвижницею, високого росту, з сяючим вінком на голові. Ікони святої мучениці охороняють сімейне благополуччя і щастя. Свята мучениця – цілителька людей від найважчих душевних і тілесних хвороб. За церковними віруваннями, свята Параскева – покровителька полів і худоби. Крім того, до святої Параскеви моляться за збереження худоби від смерті.
Перекази розповідають, що дівчатам голову мити і чесатися не можна в п'ятницю, не можна співати і сміятися. "Хто в п'ятницю сміється, той в неділю плаче". Вірили, що той, хто дотримується щоп'ятниці посту, піде в Царство небесне і ніколи не хворітиме на пропасницю. У п'ятницю утримувалися від подружніх обов'язків, щоб діти не народилися каліками. А сон п'ятничний — віщий. Він збувається завжди. Хоч і через два, хоч і через 10 років. Дівчата цього дня ходили з розпущеним волоссям, вважаючи, що це сприятиме хорошому врожаю льону майбутнього року. Цей звичай дав іншу назву святу Параскеви – Льонянниця. Коли Бог розподіляв свята, то П'ятниця, за переказами, випросила собі один день на тиждень, щоб дати жінкам відпочинок. Тому вона суворо забороняє жінкам у цей день тяжко працювати, прясти, снувати, ткати і прати білизну.
Колись парубки постилися на Параскеву П'ятницю, щоб випостити собі гарну й хазяйновиту жінку. Дівчата — щоб вдало вийти заміж. «П'ятінка, моя матінка, допоможи хоч ти, щоб мені замуж піти». Дівчата просили у Параскеви П'ятниці, щоб не був муж п'яниця, щоб були діти непитущі. Для цього заносили в церкву льон або матерію, дарували рушник на ікону. До Параскеви звертались із особливими молитвами і служили їй особливу службу Божу. В церкву для освячення приносили різні плоди, а також пасмо нового льону, яке потім зберігалося вдома до наступного року. Храми на її честь в давнину називалися П'ятницями. У нашому місті теж була церква Святої Великомучениці Параскевії П’ятниці. На Ковельській вулиці, між нею і нинішньою Св.-Миколаївською церквою, в саду, стоїть високий кам’яний стовп з хрестом на верху, що вказує на те, що тут колись стояла древня П’ятницька церква. Недалеко від неї в XVI-XVII ст. знаходились городські ворота, відомі під назвою брами Зап’ятницької, а місцевість, що до неї належала називалась Зап’ятницькою.[1]
Церква св. Параскевії П’ятниці у ВолодимиріКоли і ким заснована церква – невідомо. Безсумніву те, що вона існувала вже в XV ст. У 1570р. йшов судовий процес, з приводу відйому колишнім старостою володимирським (1508-1528 рр.), князем Андрієм Олександровичем Сангушком земель П’ятницької церкви і привернення їх до замкової церкви святих Іоакима і Анни. В той час колишній П’ятницькій священик Малофей представив в суд грамоту литовського князя Свидригайла, згідно з якою попереднику Малофея – священику Андрію Кацеревичу вона видана на свободу від всяких повинностей замкових і місцевих. Ці грамота була підтверджена королем Сигізмундом-Августом.[2]
Близько 1599 р. церква перейшла до священика Михайла Самсацького, дворянина за походженням. В 1599 р. 27 червня в міський Володимирський суд жалувався пресвітер церкви Св. П’ятниці Михайло Самсацький, на те, що коли він, відправивши вечірню, повертався із церкви додому то на нього напали орендатор пана Олексія Скретуського - Петро Чаплицький, називав його лайливими словами і наніс йому тяжку рану на голові. Михайло Самсацький служив при цій церкві ще в 1607р.[3]
Коли саме П’ятницька церква захвачена уніатами, точно невідомо. Відомо тільки, що в 1560 р. вона була повернута в православ’я: в дипломі на права, представленому руському народу польським королем Яном- Казимиром і Варшавським сеймом 12 січня 1650 р. на основі Зборівського договору, сказано: dobra od cerkwie swietey Paraskowey we Wlodzimirzu odebrane, przywracamy.[4]
Хоча П’ятницька церква і була повернена в православ’я, та все одно вона зазнавала різного роду утисків від латинян і уніатів. В інструкції Київських дворян послам, відправленим на коронаційний сейм 1676 р., настановляється в інтересах спокою Речі Посполитої – просити про покровительство православним, а також послам належить піклуватися «aby religia grecka circa sua privillegia et jura zatrzymana byla, …a osobliwie oycom monastera Zahorjwskiego basilianom y oycu swiaszczennikowi Piatnickiemu Wlodzimierskiemu abu w krzywdzie swey mogli miec consulacya za instancya jch mc. Panow poslow naszych».[5]
В 1798р. 8 квітня Волинська духовна Консисторія указом заявила – «трухляву Параскево-П’ятницьку церкву розібрати, замінити її Іосифатівською часовнею». Але через брак коштів на розібрання, церква простояла ще після цього ще близько 30 років. Будинок священика згорів в 1802 р., тоді і була розібрана П’ятницька церква. [6]
Із речей П’ятницької церкви, зберігся до нашого часу дерев’яний восьмиконечний хрест, величиною в 3 арш. Із нього за переказом, зійшла вогняна іскра і зачепила відомого фанатика-уніата Іосафата Кунцевича, коли він, будучи ще малим, був принесений в 1580р. своїми батьками, міщанами Володимирськими, в цю церкву для хрещення. В пам'ять про цю подію Володимирський єпископ, пізніше митрополит Феліціан-Філіп Володкович в 1761р. обложив весь цей хрест чистим сріблом, місцями визолотив його і переніс його в Успенську церкву.
1.Архів пвд-зах Росії, ч 1., т.1, стр. 87
2.Актова книга Київ. Центр. Архіву, № 941, л.416, 445, 446
3. Актова книга Київ. Центр. Архіву, № 971, л.263
4. Архів пвд-зах Росії, ч 2, т.1. стр.374
5. Архів пвд-зах Росії, ч.2, т.2, стр. 370
6. Справа Дух. Правління за 1806р., №
7.Крушинський Л. «Історичні описи Волині», стр. 117.

Орися Вознюк
науковий співробітник
відділу обліку, паспортизації
та наукових досліджень
ДІКЗ "Стародавній Володимир"
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
<
Марія

9 листопада 2013 17:19

Інформація по коментарю
  • Група: Посетители
  • ICQ:
  • Реєстрація: 28.09.2013
  • Статус: Користувач offline
  • Публікацій: 0
  • Коментарів: 12
Чула про таку церкву колись від бабусі, а їй розказувала її бабуся про той хрест з якого іскра зійшла.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Липень 2020 (1)
Червень 2020 (4)
Травень 2020 (3)
Березень 2020 (1)
Лютий 2020 (5)
Січень 2020 (4)
^