Талант художника! Де, в яких куточках душі він зароджується? Коли проявляється? В якому віці? За яких обставин? Хто і що має вплинути на душу майбутнього художника, аби його талант розвинувся, розрісся буйноцвіттям? Ця тема надзвичайно важлива в розумінні становлення кожного художника. На превеликий жаль, дитинство Миколи Рокицького це одна велика біла пляма. Все що нам достеменно відомо, то це те, що він народився 6 [19] квітня 1901 року в селі Заріччя (Володимир-Волинського району Волинської області) у родині робітника-мельника. І те що в 1912—1914 роках Микола Рокицький навчався в гімназії. А це означає, що ми можемо лише припустити, як ріс маленький Миколка, як його виховували, як і чому саме він навчався в школі та гімназії. Що його оточувало, по яких вулицях він ходив, які будинки споруди та храми могли залишити глибокий слід в серці та пам’яті майбутнього художника.
Розпочнемо свій аналіз з сучасних педагогічних досліджень, де стверджується що велику роль у пробудженні естетичної чутливості дітей відіграє краса та мистецтво. Діти народжуються з почуттям подиву, яке змушує цікавитися всім тим, що їх оточує. При цьому дорослий повинен створити умови, в яких діти могли б отримувати багаті й різноманітні переживання та враження. [1] І я впевнена, що таких вражень і переживань в житті маленького Миколки було безліч. Я ніби бачу як молода матуся показує своєму хлопчику квіти, дерева, пташку, метелика - «поглянь, мій хороший, які чудові крильця у цього метелика. А квітка! Вона така гарна, і має чудові червоні пелюстки». Я бачу як маленький хлопчик біжить до річки Луги і довго вдивляється в прозорі води, очікуючи на чудову мить, коли зблисне на сонці срібляста рибка; як Миколка під церковні співи вдивляється в сумні очі Богородиці Оранти, що зображена в центральному нефі Успенського собору; як милує його око різьблення на іконостасі Василівської церкви.