Володимир-Волинська міська рада 25.05.2021 року розпочала процедуру перейменування міста або ж правильніше – повернення історичної назви. У ході громадських обговорень виникло багато питань, зокрема одне і ключове, а коли ж Володимир отримав приставку Волинський?
Проаналізувавши матеріали та документацію, яка є у фондах адміністрації Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир», можемо стверджувати, що приставка Волинський, таки справді вперше почала вживатися після приєднання Володимира до Російської імперії.
Не викликає сумніву той факт, що перша літописна згадка про місто датується 988 роком. Тоді київський князь Володимир Святославич передав місто в удільне володіння одному зі своїх синів, Всеволоду: «И посади Вышеслава в Новѣгородѣ, а Изяслава в Полотьсцѣ, а Святополка в Туровѣ, Ярослава в Ростовѣ. И умершю же старѣйшому Вышеславу в Новѣгородѣ, и посади Ярослава в Новѣгородѣ, а Бориса в Ростовѣ, а Глѣба вь Муромѣ, Святослава в Деревѣх, Всеволода в Володимѣрѣ, Мьстислава вь Тмутороканѣ».[5]

Володимирські василіани мали давні привілеї на викладання, тутешня школа високо цінувалась та була відома далеко за межами повіту. Не дивно, що свого часу тут викладали відомі професори, та багато випускників згодом вступало до європейських університетів. У 1787 році школу двічі відвідав польський король Станіслав – Август Понятовський. Якою ж була ця школа, чим займались та що вивчали учні розповімо нижче.
У василіан була традиція ставити театральні постанови, що називались діалогами. Володіємо відомостями про два такі дійства у Володимирі.
Перше відбувалось 25 березня 1770 року, це був діалог «Хвала небесам та землі» дивна мішанина міфології з християнською наукою. У наступному році другий – «Погляд на мудрість»-це діалог про Лева ІІІ Ісаура та Іоанна Дамаскина. Зміст його наступний: Святий Іоанн Дамаскин, захищав іконопочитання та писав трактати на підтримку. Імператор Лев Ісаур, бажаючи завадити йому у написанні праць, звів наклеп через який Дамаскину було відтято праву руку та повішено її на міській площі. Пізніше руку йому повернули та, згідно з легендою, через його молитви та велику віру рука чудесним чином приросла до кисті.

Єпископ Глинський заснував василіанський монастир у Володимирі, однак, за його часів поселення ченців ще не відбулося. На цей фонд було записано два села біля Кобрина: Кадзельниця та Котовка – сума коштів 10 000 злотих. Відомо також, що Володимирським василіанам належали села Тришин та Щирин (він же Щитин), але вони з часом вийшли з-під правління цієї громади. Та і взагалі, громада понесла великі матеріальні втрати після першого та третього поділу Речі Посполитої, що потягнуло за собою зубожіння та неможливість утримувати школи на кінець 18 століття на тому рівні, на якому вони знаходились раніше.
Однак пізніше до громади Володимирських василіанів приєднали власність інших монастирів, які колись знаходились на цій території, а саме Спаського, Онуфріївського та Михайлівського.
Невідомо коли саме виник Спаський монастир та церква, на початку 16 століття про них вже було відомо. Монастир існував до 1664 року, коли зруйнувався від старості, а церква проіснувала ще до половини 18 століття. Складається враження, що майно цього монастиря було непоганим, оскільки крім грошових коштів володів селами Янів, Підгайці та, ймовірно, Спасовщин.