dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 137
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 25-11-2021, 11:52
25-11-2021, 11:52

Філоненко Ірина Степанівна

Категорія: Публікації

Філоненко Ірина СтепанівнаНародилася 17 лютого в 1934 році на Островку. Хата, яку будував мій дідусь, стоїть ще і досі. Сім’ї тоді були великі. Мій тато був 11-им.
Під час І Світової війни у 1914 році дідусева сім’я виїхала в Росію. Дід був старостою у церкві. Тато ходив до школи у перший клас. Його мама давала йому з собою дві скибки хліба, посипаних сіллю і крючок (маленька пляшечка) олії, щоби він на перерві міг собі поїсти. Якось дідові треба було зайти в певній справі до батюшки і він взяв з собою сина. Якраз був піст. Батюшка саме обідав. Стіл аж вгинався від наїдків: і гуси, і ковбаси, і всякі смаколики. Малий був вражений, що батюшка в піст таке їсть, а в нього самого був тільки хліб. Так воно йому запало в душу… З тих пір він не злюбив попів.
У 1918 році сім’я повернулась назад до Володимира, на Островок. Хата стояла ціла, тож мали де жити. Тато згодом одружився, працював бухгалтером. Я народилась ще у тій старій хаті.
На Островку в центрі по вулиці Шкільній був побудований магазин.
У 1936 році почали будувати нам хату. Посадили садок. Мали стодолу, хлів і тримали велике господарство. Дід мене дуже любив. Змайстрував для мене дерев’яне ліжечко, столик і кріселко на колесах. Через трохи народилися братик Зіновій і сестричка Валя.
Інформація до новини
  • Просмотров: 314
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-11-2021, 11:39
18-11-2021, 11:39

Солодуха (Лисюк) Антоніна Володимирівна

Категорія: Публікації

Солодуха (Лисюк) Антоніна ВолодимирівнаЯ хочу написати про своє село, в якому народилася, виросла, жила до юнацьких літ. Село, якого немає сьогодні.
Моє село мій дім, моє коріння й доля, моя сповідь і вічна туга… Його сьогодні не знайти на карті, як і сотень йому подібних малих сіл, що назавжди зникли з лиця землі. Але ті маленькі батьківщини залишаться в пам’яті і душах поколінь, які там народилися, зросли і зазнали лихої долі вигнанців…
Лише у нашому районі, за даними збірника «Волинська область. Адміністративно-територіальний поділ», припинили своє існування 33 малих села і хутори. Серед них і моє село Вєров.
Існує легенда, а може й правда, про заснування мого села. Це лише з уст в уста передавалося. В усі часи землі комусь належали. Один пан (до наших днів прізвище не дійшло), власник цих піщаних земель був неабияким запеклим гравцем в карти. Грали в карти в основному закладаючи щось: землю, маєтки, кріпаків і навіть своїх близьких. Тож цей пан програв у карти і землю, і маєток, і навіть свою дружину Вєру. А наступні власники цих земель так і назвали це поселення Вєров (Вєрув, Вірів). В різні часи, різні пани називали його на свій лад (російський, польський, український).
Інформація до новини
  • Просмотров: 171
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 12-11-2021, 13:47
12-11-2021, 13:47

Іпатій Потій та Волинь

Категорія: Історія

Іпатій Потій та ВолиньПостать Іпатія Потія є досить суперечливою. З однієї сторони він вніс величезний вклад у розвиток та активізацію церковного життя, з іншого боку його методи та діяльність спричинили незгоди у середовищі Київської церкви. Метою даної публікації є розповідь про зв'язок Потія з Волинню та труднощі, з якими він стикнувся у Володимирі у перші роки після проголошення унії.
Народився Адам Потій у 1541 році у с. Рожанка, у православній, заможній та впливовій родині Берестейщини. Його батько, Лев Потій, був литовським дворянином, писарем і підскарбієм при королі Сигизмунді І. Він, разом з римо-католицьким біскупом Луцьким і Берестейським Юрієм Фальчевським, провели у 1545 році опис Волинських замків, про що залишились документи.
Інформація до новини
  • Просмотров: 174
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 4-11-2021, 10:31
4-11-2021, 10:31

Адамчук (Жуковська) Галина

Категорія: Публікації

Адамчук (Жуковська) ГалинаЯ походжу з простої родини. Мама була прибиральницею. Вона дуже рано стала сиротою. Її мама померла через три місяці після пологів. А тато був директором сільської школи. Викладав українську мову. У 1932 році його вивезли в Сибір, бо хтось із селян доніс «куди треба», що він був проти колективізації. І вже його дочку, мою маму, забрала до себе сестра і виховала, як свою. Мамин тато, збираючись на Сибір, просив грубо обібрати картоплю і зварити в дорогу тих лушпайок, бо картоплю не дали б пронести. То сестра зварила так, як він просив, і всередину заховала шматочок сала. Те сало знайшли і забрали, а лушпайки віддали, на цьому і вижив. Його брата ксьондза розстріляли прямо під костелом, а сестру Марію селяни заховали і не видали.
Потім мама розповідала, що страшенно голодували в 1932-му році. Їй було всього 10 років на той час. Баба Марія у яру недалеко від костелу викопала льох, і там приховала картоплю і трохи круп, і якщо люди з нашої родини вже геть нічого не мали їсти, то вона по трохи давала картоплі і зерна, і так всі вижили, і ніхто про цей льох не взнав. А люди у цьому селі Старосілля, що на Житомирщині, вмирали один за одним.

Хмарка тегів

Архів новин

Листопад 2021 (4)
Жовтень 2021 (1)
Вересень 2021 (2)
Серпень 2021 (1)
Липень 2021 (4)
Травень 2021 (2)
^