dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 24
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: Вчора, 13:59
Вчора, 13:59

Різдвяні спогади Антоніни Солодухи

Категорія: Культура

Різдвяні спогади Антоніни СолодухиСкільки себе пам'ятаю різдвяні свята у нас проходили весело. А це 50-60-ті роки. Ялинку батько приносив з лісу і ставив у хаті не 1 січня, а на Різдво, в переддень Святвечора. Які були тоді ялинки бідові, але для нас дітлахів, це було за щастя, її вбирати. Іграшки на ялинці у нас були , якісь чудернацькі "бані", космонавти, собачки "бєлка і стрєлка", бо ж тоді у 50-ті роки першими злітали у космос собачки. Різні сніговики, сосульки, сріблясті шишки золотиста кукурудза. Бо те ж тоді саме за правління Хрущова простий радянський народ тільки і їв, що кукурудзяний хліб, то і іграшки на ялинці були відповідні, і політиці, і системі існування держави. З соломи, кольорового паперу і вати робили ланцюжки на ялинку, бо ж ще навіть звичайного"дощику" спочатку не було. Електрики в хатах не було , а продавались різнокольорові свічки на прищепках і їх чіпляли до гілок, запалювали ці свічки на ялинці, і не боялися, що може бути пожежа. Чіпляли на ялинку цукерки, пряники і горішки. Горішки обмотували у сріблясту фольгу з фантиків цукерок, впихали сірника всередину і за ниточку чіпляли на ялинку. Отакі у нас були ялинки, не те що тепер у внуків, та навіть моїх дітей, як підростали, то вже іграшки були нові, хоч радянські, але сучасніші.А наші ялинки стояли до весни, і ми діти не хотіли їх розбирати.
Інформація до новини
  • Просмотров: 77
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 6-01-2021, 09:50
6-01-2021, 09:50

Спогади про Новий рік

Категорія: Культура

Спогади про Новий рікВ рамках проєкту адміністрації ДІКЗ «Стародавній Володимир» «Володимир, яким ми його пам’ятаємо. Людські долі», я написала власні новорічні спогади. Маю надію, що Вам шановні читачі буде цікаво.
Що для мене особисто Новий рік? Найперше, це - очікування дива, а по-друге це - мандарини. Дуже добре пам’ятаю свою першу мандаринку. Я прокинулась новорічного ранку і побачила біля своєї подушки неймовірну яскраво-помаранчеву кульку. Я довго роздивлялась її, а потім взяла і поклала собі на долоню. Кулька була м’якенька і чудово пахла чимось незнайомим, але таким приємним. Намилувавшись, я справедливо вирішила, що це щось їстівне і вкусила її. Шкірка була несмачна, а ось те, що було всередині назавжди стало для мене смаком Нового року. Мені тоді було п’ять років. А в п'ятнадцять я перший раз відчула, що таке багато мандаринів. Була велика весела компанія і для дітей накрили стіл в окремій кімнаті, і принесли цілий пакет мандаринів. Пакет, сам по собі був гарний, яскравий і дефіцитний. А мандарини… це було справжнє Новорічне диво, принаймні для мене.
Інформація до новини
  • Просмотров: 144
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 5-01-2021, 13:55
5-01-2021, 13:55

Мої різдвяні історії

Категорія: Новини

Мої різдвяні історії
Адміністрація Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" просить Вас, дорогі читачі, поділитися різдвяними історіями зі свого дитинства. Кожен учасник отримає подарунок.

1938- 1939 рік. За Польщі багато українських і польських діток ходили до пшедшколя (дитячий садок), і я теж. Пшедшколє було організоване при костелі. Заклад утримувала монашка. У нас була вихователька, полька за походженням. Там ми гралися, нам читали казки, ставили вистави. Дітки були там тільки до обіду. Не спали. На сніданок давали смачні булочки з варенням і молоком. Всі разом ходили до костелу на службу Божу. До Різдвяних свят ставили велику, аж до самої стелі ялинку. Вона була вбрана у великі різнокольорові кулі, кольорові ланцюжки. До діток у садочок 6-го грудня ( у католиків) приходив Святий Миколай з білими вусами і довгою бородою, у червоному вбранні, у високій шапці, з величезним мішком за плечима. Діти з пшедшколя і з першого класу готували казкові вистави – «Попелюшка», яку зла мачуха заставляла важко працювати - вибирала мак з піску, і «Зачарована королівна». Медик, мій двоюрідний брат, був королем, ще була королева, а я була їхньою дочкою - королівною. Зла фея зачаклувала принцесу на мишку, а потім чари зникли і знову появилася маленька королівна. Усі раділи доброму закінченню казки. Мама пошила мені для вистави гарне вбрання з голубої ковдри. Я цим дуже пишалася. Діти танцювали навколо ялинки і розказували віршики, а Святий Миколай уважно слухав і потім роздавав подарунки. Батьки і дітки були задоволені.
Вдома на зимові свята теж ставили гарну високу ялинку. За Польщі продавалися великі скляні різнокольорові кулі. Гірлянди робили самі з соломки і тонкого кольорового паперу – бібули. А ще були панянки. Голова, руки і ноги продавалися у магазині, а платтячко робили з кольорового паперу. Так само робили і святих Миколайчиків. З бібули формували кулі: складали папір, певним чином його склеювали і розгортали, тобто робили об’ємну іграшку. Також чіпляли цукерки, горішки на нитці,яку приклеювали воском. Мама пекла коржики з діркою і вони теж ішли на прикраси. Пам’ятаю, зранку у день Св. Миколая мама сказала, що хтось постукав у шибку і пішла подивитись, хто це. За мить повернулась і сказала що Св. Миколай передав мені пакуночок, а сам дуже поспішав до інших діток, тож зайде іншим разом. Я розгорнула папір, а там була тканина на сукенку. На польське Різдво 25 грудня ходили в гості до Трояноських, бо вони були католиками, а сьомого січня запрошували їх до себе. Мама готувала бігос, голубці, пончики, хрустики. Заздалегідь пеклися ковбаси , шинка і сальтесон. На святковому столі були порізані лимони, медівник, пироги з маком, кисіль з вишень і узвар.
Інформація до новини
  • Просмотров: 146
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 4-01-2021, 15:50
4-01-2021, 15:50

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина сьома

Категорія: Історія

Направду, місто – це відображення його жителів, тих, котрі щодня йдуть на роботу, тих, хто підтримують у ньому красу та порядок, тих, хто розбудовують його і, тих, хто нищать…
Війни, зміна влади та політичного устрою – найбільші рушії руйнацій та оновлень. І не завжди нове – це краще… бо чужа ідеологія, нав’язана примусом, рано чи пізно впаде.
Тож, сьома наша розповідь про людей, що жили в місті на зламі епох, важких історичних подій та втрапили у вогнище найкривавішої світової війни. Хтось вижив, а хтось досі лежить в невідомій могилі.

Красуня Леся і млин на Староостровецькій

Леся Паєвська – надзвичайної вроди жінка, відома діячка УПА, розвідниця, просвітянка – чиє життя обірвалося в Лук’янівській в’язниці у далекому 1953 році. Про цю чарівну красуню в місті знають одиниці, адже проживала вона у Володимирі у той час, коли загарбники розривали карту Європи на дві половини, а України взагалі на ній не було.

Хмарка тегів

Архів новин

Січень 2021 (4)
Грудень 2020 (2)
Листопад 2020 (3)
Жовтень 2020 (1)
Вересень 2020 (4)
Серпень 2020 (3)
^