dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 317
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 28-07-2017, 11:31
28-07-2017, 11:31

Круглий стіл "Володимир, яким ми його пам'ятаємо"

Категорія: Новини

Круглий стіл  "Володимир, яким ми його пам'ятаємо"27-го липня у приміщенні Культурно-мистецького центру відбувся круглий стіл “Володимир, яким ми його пам’ятаємо”. Вже в четверте адміністрація ДІКЗ “Стародавній Володимир” зібрала історії жителів Володимира-Волинського.
Цього року у науковому збірнику «Володимир, яким ми його пам’ятаємо» - тридцять унікальних і цікавих розповідей про місто, людей, будинки, події, початок війни, розстріли на валах, УПА, поляків і т.д.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1425
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 26-07-2017, 11:44
26-07-2017, 11:44

Сивочолому Володимиру 1029 років. 29 маловідомих фактів про княже місто

Категорія: Історія

Рік за роком час невблаганно стирає з людської пам'яті будинки, вулиці, квартали... Колесо історії рухається далі, залишаючи нам, подекуди, цілі повісті, а інколи лише маленьку згадку про ту чи іншу подію. Міняються люди. Вже не пожоджають по сивочолому стольному граду могутні князі, вже і сліду нема того величного Володимирського князівства. Лише де-не-де визирають із-за новобудов пам'ятки, котрі "бачили" славетного князя Романа та його синів. Лишень стежка по під валами досі щемливо пам'ятає прогулянки Ольги Романівни та Володимира Васильковича, а зовсім маленька річечка Смоча вже ледь-льдь несе свої води до Луги.
Вже 1029 років розквіту і занепаду. Десятки, а то й сотні боїв... Татари, поляки, литовці, росіяни, австрійці і німці спустошували наше місто. Але воно розквітало, воно довго й вірно чекало на своїх героїв. Воно чекало Україну. Воно пам'ятає козаків Богдана Хмельницького, пам'ятає Українських Січових Стрільців, красиво зодягнених солдатів армії УНР, кучерявих молодих хлопців з ОУН і мужніх бузстрашних воїнів УПА. Місто жило, живе і буде жити... Воно щодня пише свою історію. Воно має новітніх герої, молодих, світлих і ще зовсім юних воїнів, які віддали своє життя, захищаючи Україну від одвічного російського окупанта. Місто ніколи не забуде їхніх імен. Місто завжди пам'ятатиме про своїх синів.
Інформація до новини
  • Просмотров: 420
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 21-07-2017, 11:48
21-07-2017, 11:48

"Володимир, яким ми його пам'ятаємо"

Категорія: Новини

Адміністрація Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" запрошує жителів та гостей міста 27 липня о 14.00 год на круглий стіл "Володимир, яким ми його пам'ятаємо" у Культурно-мистецький центр.
Відбудеться презентація книги "Володимир, яким ми його пам'ятаємо (Людські долі)", а також спеціально підготовленого фільму АТМ "Володимир" про героїв нашої книги, їхні життєві історії та розповіді про місто. Це вже четвертий збірник спогадів, підготовленний працівниками заповідника. І цього року Ви дізнаєтесь про ще багато цікавих, забутих, а місцями навіть таємничих сторінок історії нашого міста та й країни загалом.
"Володимир, яким ми його пам'ятаємо"
Інформація до новини
  • Просмотров: 363
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-07-2017, 10:25
18-07-2017, 10:25

Дердюк Віра Григорівна

Категорія: Публікації

Дердюк Віра ГригорівнаНародилася я в 1925 році в селі Дігтів. Дитинство в селі було метушним і важким. Хоча я не можу сказати, що ми жили якось бідно. Ми все мали, хоча тяжко працювали. З-за Польщі в школу я не ходила, бо її в селі в нас не було. Була 4-річна школа у польській колонії Смолова, що біля нашого села. У ту школу вже ходила моя менша сестра. Українці та поляки жили приязно. Бувало, що ходили один до одного в гості. Але поляки завжди ставили себе так, ніби вони вищі нас.
Поблизу нашого села жив пан Готовський. У нього був великий і красивий маєток. Ми, малі діти, милувалися ним і часто туди бігали. Чого вартий був лише той один маєток, який мав три поверхи та покриті позолотою сходи. На панській землі, біля маєтку, розміщувалися млин, кузня та господарські споруди. Пан розводив рибу та мав табуни коней. Мама мені казала, що ті коні продавали десь закордон. Я можу тепер сказати, що таких господарів у нас нема. Коли розпочиналися жнива, пан найманим робітникам з навколишніх сіл - платив гроші щодня. А після закінчення жнив справляв такі обжинки, на які з’їжджалися з усіх навколишніх сіл. На панському подвір’ї виставляли столи з їжею та напоями і кожен міг їсти і пити досхочу. А тривали обжинки, як мінімум, три дні.
Інформація до новини
  • Просмотров: 358
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 6-07-2017, 14:08
6-07-2017, 14:08

Савицька Єлизавета Григорівна

Категорія: Публікації

Савицька Єлизавета ГригорівнаЯ народилась у 1932 році у місті Устилузі у селянській сім’ї. Татова мама Єлизавета була полькою, а тато Василь – українець, був ковалем. Мамина мама Косюк Степанида походила з польської родини, а тато Косюк Омелян - українець, селянин. Діди і прадіди жили в Устилузі з 1700-го року, переїхали сюди з Любомля.
До війни містечко Устилуг було чистим та охайним. Тут жило багато жидів. Багатші жили і мали магазинчики у центрі, вздовж вулиці аж до Бугу. Їхні магазини були по обидві сторони центральної вулиці (від костелу до молитовного дому) і далі по Хотячівській вулиці. Навпроти магазину Луга (де зараз живуть Тамара Мальцева, Софія Грома) жила багата жидівка, що торгувала бляхою. То якраз були її будинки. Бідніші розташувалися по вулиці Хотячівській. По тій вулиці з ліва з краю жив фотограф, а трохи далі за ним жив бургомістр. Садиба мого дідуся доходила до кінця нашої вулиці і межувала з садибою багатого жида Розенфельда. Далі по вулиці жили українські селяни – Киселюки, Косюки, Данило Стецюк (потім у його хаті жив директор школи Кіт Б.І.), Дружуки. За церквою жили поляки Левандовські, Жабіцькі, пані Жмудська. З донькою Жабіцькіх я товаришувала. Ми були однолітками, разом гралися, ходили на поле. Далі жили Гайдуки. Та вулиця вела на право на Хотячів, а на ліво – до Дудерева. Там була садиба заможного українського селянина Вишневського.