dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 383
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 29-06-2017, 10:14
29-06-2017, 10:14

Кожуховська Антоніна Андріївна

Категорія: Публікації

Кожуховська Антоніна АндріївнаНародилася я у селі Стенжаричі. До війни тато робив в місті на залізниці, а мама весь час була в селі.
Коли почалась війна було дуже страшно. Стенжаричі тоді входили до складу Польщі. Тата забрали на війну, а нас у мами було восьмеро дітей. Тата на війні вбили. Ми із Стенжарич втекли в Мусир і там чекали поки пройде фронт. Жили у лісі. Пам’ятаю, що було дуже холодно по ночах. Ми виїхали до Мусира на возах і так з тими кіньми тиждень пробули в лісі. Колись і не було такого як зараз - взяв ковдру і накрився. Було якесь полотняне рядно і солома. У Мусирі те саме, кулі над головами свищуть. Найстаршому моєму братові було вісімнадцять років.
В лісі ми жили не одні, було нас кілька родин із Стенжарич. Приїхали якісь «стрибки», так їх називали. Чи вони були якимись військовими чи партизанами, я не знаю, але вони нам сказали втікати, бо нас поб’ють в цьому лісі. А ми лежимо на землі, мама розстелила якесь рядно, ніч темна нічого не видно. Коні стоять в іншій стороні. Старший брат прийшов і каже, що нема коней, хтось вкрав. Ті «стрибки» кажуть, що нам треба їхати за Устилуг, бо там безпечно. А як же їхати як коней вкрали? Вони дали нам коня і воза. Нашого хтось вкрав, а вони віддали свого. А на возі ж були усі речі. Так і все пропало.
Інформація до новини
  • Просмотров: 333
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 21-06-2017, 14:05
21-06-2017, 14:05

Бої за Володимир-Волинський

Категорія: Історія

Під час Світової війни, за австрійської окупації, Українські Січові Стрільці перевели на володимирщину значну культурну працю, бо навіть заложили у 1916 до 1917 р. около 48 народніх українських шкіл для місцевого населення. По більшости саміж таки старшини стрілецькі вчили дітей по тих школах: у селі Мокрець провадив науку Остап Вахнянин, котрий пізніше заложив пласт на Закарпатті; в с. Згоряни вчив дітей Михась Мокрий; в с. Бискупичах Шляхоцьких Іван Вербяний (про олдне з його звідомлень з накресленням многостороньої освідомляючої праці стрільців серед волинського селянства вміщено було в «Літописі Червоної Калини» 1929, ч.1). І певно назавжди зістане в народній пам’яті, що навіть за часів будь-що-будь ворожої до словянства окупації, у тяжких і грізних умовах найстрашнішої війни – наші діти дістали рідну школу, а людність українська взагалі не стрічала особливих перепон до свого культурно-національного розвитку. Нині на Володимирщині української школи вже немає ніодної… тільки переховані з часів війни світлини зістали свідками недавнього минулого.
Інформація до новини
  • Просмотров: 275
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 16-06-2017, 10:46
16-06-2017, 10:46

"Пам'ять крові" та "Десять гріхів". У заповіднику презентували книги волинських письменників

Категорія: ---

"Пам'ять крові" та "Десять гріхів". У заповіднику презентували книги волинських письменниківНа запрошення Адміністрації ДІКЗ «Стародавній Володимир» 15 червня до м. Володимира-Волинського з презентацією книги «Пам'ять крові», завітав волинський прозаїк, документаліст, член Національної спілки письменників України Юрко Вовк.

Іларіон і Левон товаришували з дитинства. Разом училися в гімназії, грали з батьками у гурті сільських музик, закохалися в одну і ту ж дівчину Анну. Суперники в коханні, вони з початком війни поступово стали непримиренними суперниками у спровокованому окупантами польсько-українському протистоянні. Ларко Ткачук стає вояком УПА, Левон Красніцький — Армії Крайової.
Інформація до новини
  • Просмотров: 248
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 15-06-2017, 10:12
15-06-2017, 10:12

Від лікаря до оунівця. 125 років від дня народження Арсена Річинського

Категорія: Новини

Від лікаря до оунівця. 125 років від дня народження Арсена РічинськогоНаукові читання присвячені видатному волинському громадсько-політичному діячу, одному із засновників пластового руху на Волині, лікарю та краєзнавцю Арсену Річинському відбулися у Володимирі-Волинському. Провели та організували захід наукові співробітники адміністрації Державного Історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» та Володимир-Волинського історичного музею імені Омеляна Дверницького.
Інформація до новини
  • Просмотров: 250
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 8-06-2017, 15:37
8-06-2017, 15:37

Презентація книги Юрка Вовка "Пам'ять крові"

Категорія: Новини

Презентація книги Юрка Вовка "Пам'ять крові"
Інформація до новини
  • Просмотров: 546
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 8-06-2017, 15:02
8-06-2017, 15:02

125 років тому народився Арсен Річинський - лікар, громадсько-політичний діяч, поборник української церкви

Категорія: Новини

125 років тому народився Арсен Річинський - лікар, громадсько-політичний діяч, поборник української церкви
Інформація до новини
  • Просмотров: 252
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 8-06-2017, 14:52
8-06-2017, 14:52

Ромащук Зінаїда Йосипівна

Категорія: Публікації

Вибір професії мені посланий долею. Біля нас жило багато військових. Багато було українців, росіян, поляків. Всі по роботах, то ж потрібно було комусь за дітьми дивитися. Ще з дитинства сусіди мені доручали приглянути за меншими дітьми.
Я наймолодша в родині Ромащуків. Народилася у 1945 році в селі Кам’янка Апостоловського району Дніпропетровської області, куди нас виселили з Грубешівського повіту. Кліматичні умови на Дніпропетровщині завжди були специфічні. Сусід Федір сказав нашому татові тікати, бо буде засуха, і діти не виживуть. Стояла спека і земля була потріскана. Батько запряг корову, разом з мамою зібрали речі, які ще могли бути. Так ми поверталися на Батьківщину – на Волинь. Нас дітей везли на возі. Корова наша називалася Красуля. Батьки обмотували їй копита ганчір’ям, щоб не збила ратиці. У сестри Марії була чорна курочка, яку вона дуже любила і тримала її всю дорогу на руках. Часто старші діти йшли пішки, бо корова не давала ради тягнути. Час від часу доводилося зупинятися серед поля, щоб відпочити і нам, і корові. В дорозі часто траплялися злодійські напади, а тому необхідно було по черзі вартувати. Їхало чимало таких возів - переїзди були довготривалими і виснажливими. Після довгих пошуків пристанища у Володимирі-Волинському - спершу необхідно було поневірятись у волинських селах безпритульними.