Роль княгині-дружини великого князя завжди залишалася поза увагою літописців та дослідників і не мала особливого значення. Нерідко в тих же самих літописах немає навіть імені княгині, вона лише тінь на фоні свого знатного чоловіка. Той хто писав літописи, в першу чергу описував особу князя, його благочестиві справи, воєнні подвиги чи поразки. Навіть рідко зустрічаються записи про культурне життя, освіту та духовний розвиток князя. Так чи інакше жінка князя в усьому підкорена чоловікові. Більш того був поширений принцип: чоловік править, а жінка підкоряється.Окремі жінки не завжди були покірні чоловічому авторитетові та були нарівні з ними. Такою жінкою була Анна Всеволодівна – донька великого князя київського Всеволода Ярославича, сестра великого князя київського Володимира Мономаха. Вона у 1086 році заснувала першу в Київській Русі школу для дівчат.
Дочка князя Михайла Чернігівського Феодулія (у чернетстві Єфросинія Суздальська), ігуменя Ризоположенського монастиря, відкрила в ньому монастирську школу. Вірогідно зазначити, що вся родина князя Михайла вирізнялася високою освітченістю. Цілком обґрунтовано можна припустити, що книголюбство, в деякій мірі церковна, була в пошані цього роду. Але найбільш пов’язаною із давньоукраїнською книжністю виявилась дочка Романа Михайловича, онука Михайла Чернігівського – Ольга. Народилась князівна приблизно в кінці 40-х років ХІІІ ст. У батьків князя Романа та княгині Агафії (Анна), вона була наймолодшою серед трьох сестер і двох братів. [1]
У другій половині липня 1263 року її видали заміж за волинського княжича Володимира Васильковича. Даний шлюб був своєрідною подією в історії держави. Самого ж діда Ольги - Михайла Чернігівського разом із боярином Федором, замучили монголи. Їхні тіла було перевезено до Чернігова, а невдовзі після смерті канонізовано церквою. Її тітка Марія – авторка панегірика князю Василькові Ростовському та «Житіє» Михайла Чернігівського. [2]
