Улюбленим місцем відпочинку у володимирчан були Білі Береги. По ліву і по праву сторони
річки були пляжі. Був міст під яким регулювалося підняття води. Це була маленька гребля
яка слугувала ГЕС (гідроелектростанції). Навіть до тепер видно дерев’яні колоди у воді. Своє функціонування місцева ГЕС призупинила десь у 1962-1963 рр. Ця маленька ГЕС забезпечувала
енергією всі довколишні села. Ширина водойми була набагато більшою. Річка підступала
майже до будинків. Вода була прозора і чиста. Відпочивати сюди приходили майже всі мешканці
міста.

Пам’ятаю десь у 1958 році перший раз наш цукровий завод злив свої стічни води у річку.
Риби було від берега до берега. Вона була напівпритомна, мертва. Починаючи від самого цукрового
заводу аж до П’ятидень люди виловлювали цю рибу. Ловили сачками. Хто мав човен,
то і на човнах ловили. Пізніше почалися запахи. Кожного року цукровий завод спускав свої
води в річку і з кожним роком риби ставало все менше і менше. Білі Береги зараз запустили, не
має вже тих пляжів які колись манили на відпочинок.