Важко знайти у створеному людиною матеріальному середовищі об’єкти, які б не були оповиті такою кількістю численних легенд та таємниць, як підземні ходи та споруди минулого. Письмових свідчень про такі споруди ви не знайдете ні в архівах, ні в історичних джерелах. Тільки інформація випадкових очевидців натякає на існування цих загадкових підземних об’єктів. Її іноді важко відділити від легенд і байок. Та ще численні випадки просідання землі, фундаментів, які інколи виникають там, де, як кажуть, «ніби нічого ніколи не було», вказують на загадкові підземні об’єкти.
За більш ніж тисячолітню історію Володимира-Волинського, про його підземні ходи складали легенди, так і наводили правдиві факти, підтвердженням яких є просідання грунту, яке час від часу трапляється в центрі міста і оголює перед перехожими глибокі ями. Це породжує різноманітні чутки про існування під містом розгалуженої мережі підземних ходів. У місті побутує кілька легед про підземні ходи, що прямують від Зимненського монастиря до Володимира ,а також від монастиря домініканів до костелу Іоакима та Анни. Як згадує краєзнавець Петро Заклекта, під час прокладання кабелів зв’язку у 70-х роках на вулиці Устилузькій, якраз навпроти домініканського монастиря, зв’язківці на глибині до одного метра наштовхнулися на цеглу. Тоді відкопали цегляне бочкоподібне склепіння, яке простежувалося у напрямку до костелу Святих Іоакима та Анни. Петро Заклекта навіть особисто пройшов декілька метрів, поки вистачило повітря. На жаль, через ряд обставин, дослідження здійснювати не дозволили.
За більш ніж тисячолітню історію Володимира-Волинського, про його підземні ходи складали легенди, так і наводили правдиві факти, підтвердженням яких є просідання грунту, яке час від часу трапляється в центрі міста і оголює перед перехожими глибокі ями. Це породжує різноманітні чутки про існування під містом розгалуженої мережі підземних ходів. У місті побутує кілька легед про підземні ходи, що прямують від Зимненського монастиря до Володимира ,а також від монастиря домініканів до костелу Іоакима та Анни. Як згадує краєзнавець Петро Заклекта, під час прокладання кабелів зв’язку у 70-х роках на вулиці Устилузькій, якраз навпроти домініканського монастиря, зв’язківці на глибині до одного метра наштовхнулися на цеглу. Тоді відкопали цегляне бочкоподібне склепіння, яке простежувалося у напрямку до костелу Святих Іоакима та Анни. Петро Заклекта навіть особисто пройшов декілька метрів, поки вистачило повітря. На жаль, через ряд обставин, дослідження здійснювати не дозволили.