Я приїхала у Володимир-Волинський в 1969 році, згадує науковий співробітник Державного історико-культурного заповідника Гринчук Петруня Георгіївна: «Мене, в першу чергу, цікавило чи заасфальтовані вулиці. Виявилося,що заасфальтовані лише три вулиці: Ковельська, Луцька та частково Карла Маркса, нині Устилузька. Вулиця імені Леніна, нині Т.Г.Шевченка була вкрита бруківкою. Звичайно була заасфальтована площа Героїв, де був установлений монумент Слави. Навпроти пам’ятника, біля костелу Іоакима та Анни, в якому тоді був меблевий магазин, стояла велика тумба з серпом і молотом, та майоріли прапори. Всі інші вулиці були ґрунтові.
Міський готель був розміщений в двоповерховій споруді біля Собору Різдва Христового. Сам собор стояв тоді в руїнах, і використовувався під склади. В той час діяли лише Успенський собор та Василівська церква, всі інші церви були закриті.
В п’ятиповерховому будинку, що на площі був великий гастроном і книгарня. Ще один гастроном, та молочний магазин були у будинку на розі Ковельської та Шевченка.»
Міський готель був розміщений в двоповерховій споруді біля Собору Різдва Христового. Сам собор стояв тоді в руїнах, і використовувався під склади. В той час діяли лише Успенський собор та Василівська церква, всі інші церви були закриті.
В п’ятиповерховому будинку, що на площі був великий гастроном і книгарня. Ще один гастроном, та молочний магазин були у будинку на розі Ковельської та Шевченка.»