Ружинські – одна з гілок литовських князів Гедиміновичів. Вперше в документах князі Ружинські згадуються у 1545 році в описі Володимирського замку де називаються Роговицькими. Князі Роговицько-Ружинські були власниками були власниками маєтків Ружино, Роговичі, Твориничі. Родовим гніздом князів було село Ружин Володимирського повіту. Генеалогічними дослідженнями даного роду найповніше займався польський дослідник Юзеф Вольф. Найбільш яскраво Ружинські заявили про себе у XVI столітті – у часи формування козацтва.
Ружинські мали свій родовий герб. На ньому зображувався щит лазурного кольору зі стовбуром посередині, зверху і знизу стовбура чотири золоті хрести, котрі розходяться в різні боки. Над щитом розміщувались корона, а над нею князівська митра.

З прийняттям християнства на Україні основним місцем поховання князя і його родини стають «отні храми». Знаючи звичай давньоруських князів будувати найважливіші храми поблизу своїх теремів, під захистом укріплень, можна припустити, що для побудови першого кафедрального храму у Володимирі не могли вибрати ніякого іншого місця окрім, як сусіднього пагорба, розміщеного в кількох кроках від городища. В будь якому випадку, якщо допустити, що у Володимирі колись був храм побудований князем Володимиром, або за часів його князювання, то місце де стояв цей храм треба шукати не за межами міста ( урочище Стара катедра), а в самому місті, яке судячи з топографічних умов, вже в найдавніші часи формувалося навколо двох високих пагорбів, що представляли собою природні укріплення, оскільки обидва знаходяться в трикутнику створеному р. Лугою та її притокою р. Смочею. Звичайно, цей перший храм міг бути дерев’яним, і тоді, до часів княжіння Мстислава ймовірно вже був досить старим. З іншого боку за сто п’ятдесят років, що пройшли з часу запровадження Володимирської єпископії, цей храм повинен був набути значення важливої місцевої святині. Тут же ймовірно була усипальниця володимирських князів , що закінчили свої дні у Володимирі. [1]