dle 9.7 8DLE
 
Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" » 260 років Собору Різдва Христового. Історія храму.
Інформація по новині
  • Переглядів: 1300
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 16-04-2015, 16:13
16-04-2015, 16:13

260 років Собору Різдва Христового. Історія храму.

Категорія: ---

260 років Собору Різдва Христового. Історія храму.Собор Різдва Христового був побудований на кошти зібрані орденом єзуїтів.
Вже сама поява єзуїтів у Володимирі пов’язана зі щедрими пожертвами Ядвіги Загоровської, яка 23 лютого 1718 році записала в актах гродських Володимира на користь місії 72000 злотих обумовивши разом з цим свою волю, щоби члени ордену «….згідно з правами й конституціями своїми не лише в навколишніх місцях спасінню душ людських слугували, але і у віддалених - на Сході, в Криму, Волощині, Україні, Бескидах, у глибокому Поліссі та скрізь, де польські єзуїти звикли відправляти свої місії». В місії, що була створена у Володимирі постійно жили двоє монахів ордену, згодом троє і четверо. Крім своєї місіонерської діяльності вони працювали при кафедрі парафіяльного костелу Іоакима і Анни.
Збільшив дотацію Степан Чацький, брат порицького каштеляна Міхала.
Дарчий запис від 16 січня 1749 року на суму 22796 злотих був внесений в гродські книги Володимира. Останній запис на був зроблений 1761 року Ігнатіем Садовським незадовго до його смерті. Ймовірно саме фундації слонімського старости Ігнатія Садовського, покровителя віленських єзуїтів, які він зробив разом з дружиною Терезою з роду Четвертинських і дали можливість розпочати будівництво мурованого храму. Ці фундації надходили з 1755 по 1762 рік. Саме цей проміжок часу і можна умовно вважати початком будівельних робіт, хоча точна дата закладення наріжного каменя залишається нез’ясованою. Фундації Ігнатія та Терези Садовських становили близько 70000 тис зл. 50000 на костел, та 20000 на місійні будинки. За цей час місійний будинок був значно збільшений, до нього було прибудовано ораторіум, громадське місце для читання молитов. Про ці місійні, а в подальшому монастирські будинки матеріалів у літературі не збереглося. Можливо вони були дерев’яні.
На час смерті Ігнатія Садовського костел залишався ще не добудованим. Вежі та склепіння костьолу були викінчені згодом, його вдовою.
В цей же час, тобто десь в 1762 чи 1763 році місія була змінена на резиденцію, яка складалася з 6-7 місіонерів. Зміна статусу була не в останню чергу пов’язана з будівництвом власного мурованого храму. Можливо невдовзі єзуїтам вдалося би відкрити й колегіум, проте на заваді стали василіани. Ще в 1743 році згідно з привілеєм Августа ІІІ при місцевому василіанському монастирі, давня «руська» кафедральна школа була змінена на шестикласну гімназію. І ніхто в радіусі п’яти миль не мав права відкривати інші навчальні заклади. Тому василіани рішуче виступили проти намірів володимирських єзуїтів відкрити свою школу при резиденції. Володимирська резиденція єзуїтів була віднесена до колегії єзуїтів у місті Луцьку.
За словами Станіслава Залеського, 1766 р. костел загалом був побудований, окрім фасадних башт і частини склепіння. Того самого року в ньому пройшла перша відправа. Ритуал освячення храму «Серце Ісусу» відбувся 1770 році за участю луцького єпископа Фелікса Турського.
Достеменно невідомо хто автор проекту єзуїтського костелу. Принаймні три відомі творчі особистості можуть бути причетні до цього проекту. Найчастіше згадується імя архітектора Міхала Радзиміновського. Його діяльність пов’язана з виконанням ним протягом 1754-1772 рр. обов’язків «префекта будівництва», тобто фактично виконробських функцій. Але високий рівень освіченості М.Радзиміновського, зокрема його долучення до викладацької діяльності при львівському колегіумі, можна вважати не прямим свідченням на користь можливої його участі у розв’язанні суто творчих питань нового будівництва. Відомо також, що в 1730 -1731 рр. У Володимирі перебував Павло Гіжицький – тоді, ще відносно молодий місіонер-єзуїт, але вже добре знаний на Волині як «славний архітектор». Його місіонерські справи могли стосуватися, в тому числі і розбудови місії. Польський дослідник А. Бетлей, дослідник творчості П.Гіжицького, версію авторства пов’язав із творчими прийомами римського архітектора, єзуїта Грегорія Кастріхіані, категорично заперечивши участь П.Гіжицького.
Красивий обрис декоративних елементів фасаду, витонченість пропорцій свідчать про те ,що костел будували професійні майстри. Для храму була характерна хвилеподібна лінія контуру, принцип організації однонефної споруди та багаторазове повторення форм овалу, колони коринфського типу, поставлені на чотирикутні бази. Центральна площина костелу вигнута і створює динамічно багату архітектуру головного фасаду. Форма бань, які сьогодні можна побачити на вежах, не первісна. Вона неодноразово змінювалася разом зі змінами конфесійної приналежності храму. Очевидно у 1840 році, коли храм перейшов у користування православної церкви, барокові бані на вежах поступилися місцем цибулястим. А над трансептом з’явився масивний півсферичний фальш купол, він був знятий в 1920-ті роки. Цей купол можна побачити на світлинах кінця ХІХ поч. ХХ ст.
У 1773 році орден єзуїтів був ліквідований буллою папи Климента ІХ, заклади ордену закриті на території Польщі і Росії. Езуїтську резиденцію у Володимирі забрала, як свою власність фундаторка Тереза Садовська. Пам’ятаючи непоступливість василіан, вона завадила передачі закритого єзуїтського костелу та прилеглих приміщень колишньої резиденції в розпорядження василіанського чину. Лише після багаторічних умовлянь, судової тяганини та наполягання Едукаційної комісії, василіани в 1786 році все таки отримали спадщину єзуїтів. За умовою, що вони збудують новий шкільний будинок і, під час богослужінь поминатимуть імена тих фундаторів, яких зобов’язувалися поминати самі єзуїти.
Можливо передача відбулася ще в 1784 році, саме ця дата фігурує в рапорті ігумена Володимирського Христорождественського монастиря Волинській духовній консисторії від 2 лютого 1842 року.
М.І. Теодорович у своїй праці «Город Владимир в связи с историей Волынской епархии » писав, що монастир разом з церквою в 1786 році польською комісією народної освіти на прохання василіанської колегії Володимирських училищ і з дозволу польського короля Станіслава-Августа був переданий з декількома дерев’яними спорудами у власність василіан.
Дослідник Волиняк (Гіжицький) зазначає, що в 1783 році «…Дано їм костьол поєзуїтський, що вимагає ремонту; колегію, дерев’яні школи в мізерному стані».
Монастир і костьол отримали назву Різдва Христового. Василіани почали будувати нові муровані будинки школи, монастиря і аптеки.
Деякі документи свідчать, що двоповерховий будинок монастиря побудований єзуїтами. Але більшість авторів свідчать, що школу і монастир побудували василіани. Візитаційний опис 1819 року свідчить, що василіани побудували двоповерховий корпус на східній стороні монастирської ділянки довжиною 48 ліктів, мурований флігель школи довжиною 86 ліктів і шириною 12 ліктів. У флігелі було три коридори, 9 дверей, 20 вікон. Для класів відведено 9 залів. Школа була покрита односхилим дахом незвичної форми. Ці будівлі зафіксовані на картографічних матеріалах кін. ХVІІІ –ХІХ ст.
У 1812 році в шкільному будинку був розміщений військовий шпиталь.
В рапорті від 1817 року є відомість про те, що монастирські споруди відібрані від військових, упоряджені та належним чином відреставровані. Загалом, на протязі ХІХ ст. в будинку діяло повітове училище, пізніше двокласна школа.
В приміщені монастиря, знизу було дві подвійні келії, три одинарних, кухня та біля неї ще одна келія. На другому поверсі вісім келій.
Монастирю в різні часи належали великі земельні ділянки, йому була виділена юридика в місті. В 1801-1842 роках межі цієї юридики і земельних володінь на передмісті змінювалися у зв’язку з переходом монастиря у різні духовні управління. Монастир завжди лишався великим феодальним землевласником. Що давало можливість утримувати школи і робити поточні ремонти церкви і монастиря.
Наприклад, у 50-х роках ХІХ століття православному монастирю
належало 100,91 десятин орної землі і сіножатей, город, сад в урочищах
Поєздники і Королівщина.
В 1833 році будівлі монастиря були пошкоджені великою пожежею. Проте, під час передачі монастиря православному відомству в 1840 році згадується добрий стан будинків монастиря і церкви. В цей час він мав 1 зал і 18 келій, при ньому флігель з шести великих кімнат, де розміщувалося училище.
Христоріздвяний монастир став православним у 1840 році, і до 1870 року числився третьокласним. Його настоятелями спочатку були ігумени, а з 1870 року, коли він стає першокласним, архімандрити. 8 червня 1891 року у Волинській єпархії було запроваджено друге вікаріанство. В указі Священного синоду було зазначено: Другому вікарію Волинської єпархії називатися єпископом Володимир-Волинським бути настоятелем Христоріздвяного першого класу монастиря, а місце перебування мати в місті Житомирі в приміщенні Архирейського дому. Настоятелем Христоріздвяного монастиря стає єпископ Володимиро-Волинський, другий вікарій Волинської єпархії.
Першим єпископом Володимир-Волинським став Паісій (Виноградов) останнім – Фадей (Успенський).
Після укладення Ризького миру в 1921 році Західна Волинь переходить до Польщі, і до римо-католицької єпархії переходить Христоріздвяний монастир. Костел стає парафіяльним. У той період був зроблений ремонт, що мав на меті відновлення первісного вигляду храму. Були відновлені круглі віконні отвори південної бічної стіни костелу. Римо-католицька парафія у костелі діяла до 1945 року. Пiд час Другої світової війни вибухом бомби було пошкоджено північну ризницю та презбітерій. Після війни парафію було ліквідовано, а костел взято під охорону як пам'ятку архітектури. З 1983 року розпочато ремонтно-реставрацiйнi роботи. У 1991 році храм передано православній громаді. Нині тут діє кафедральний Собор Різдва Христового Української православної церкви Київського патріархату.

260 років Собору Різдва Христового. Історія храму.

260 років Собору Різдва Христового. Історія храму.

260 років Собору Різдва Христового. Історія храму.

260 років Собору Різдва Христового. Історія храму.
260 років Собору Різдва Христового. Історія храму.


Фєдосєєва Світлана Анатоліївна,
відділу обліку паспортизації
та наукових досліджень

Список літератури:

1. Zaleski St. Jezuici w Polsce: W 5 t. – Krakow: Nakl. W.L. Anczyca i Sp.,
1905-1906. – T. 4. – 1881 s.; T. 5. – 1300 s.
2. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського П.А.Ричков,В.Д.Луц
ст.93. Київ «Техніка» 2004р.
3. Zaleski St. Jezuici w Polsce: W 5 t. – Krakow: Nakl. W.L. Anczyca i Sp.,
1905-1906. – T. 4. – 1881 s.; T. 5. – 1300 s.
4. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського П.А.Ричков,В.Д.Луц
ст.93. Київ «Техніка» 2004р.
5. Zaleski St. Jezuici w Polsce: W 5 t. – Krakow: Nakl. W.L. Anczyca i Sp.,
1905-1906. – T. 4. – 1881 s.; T. 5. – 1300 s.
6. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського П.А.Ричков,В.Д.Луц
ст.94. Київ «Техніка» 2004р.
7. Там же.
8. Там же.
9. БарерС.Д. Історико-архітектурний заповідник у м. Володимирі-
Волинському.Комплексні наукові пошуки. Історична довідка. Львів,
1985. Т.-ІІ – Кн.-2 – Вип. 1. – 141 с. Архів Володимир-Волинського
історичного музею –НДФ. -1565/1
10. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського П.А.Ричков,В.Д.Луц
ст.93. Київ «Техніка» 2004р.
11. Костьол єзуїтів в м.Володимирі-Влоинському. Частина ІІ, т,ІІ
Історична довідка львівської комплексної-реставраційної майстерні.
І.Могитич, І.Ковалишин, Л.Дмитрович, Н.Сліпченко. Львів -1982р.
12. Там же.
13. БарерС.Д. Історико-архітектурний заповідник у м. Володимирі-
Волинському.Комплексні наукові пошуки. Історична довідка. Львів,
1985. Т.-ІІ – Кн.-2 – Вип. 1. – 142 с. Архів Володимир-Волинського
історичного музею –НДФ. -1565/1
14. ДАЖО ф.263 оп.1,од.3б.103. 1805. Єзуїтська юри дика ДАЖО ф.1
п.9,од.3б.31. 1942. «Ведомость о православных духовных обителях
Волынской епархии»- арк.. 104,105
15. ДАЖО ф.1 оп.3,од.3б.581. «О наделении Владимирського монастиря
землями…»
16. БарерС.Д. Історико-архітектурний заповідник у м. Володимирі-
Волинському.Комплексні наукові пошуки. Історична довідка. Львів,
1985. Т.-ІІ – Кн.-2 – Вип. 1. – 142 с. Архів Володимир-Волинського
історичного музею –НДФ. -1565/1
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

^